Моральний ідеал

terezaСухомлинський зазначав: «Ідеал людської краси — це водночас ідеал моральності. Любові до людей — це твоя моральна серцевина», бо ж «ідеал» — приклад досконалості та доповнення індивідуальності кожної людини.

Моральний ідеал – це образ бездоганного, що відноситься до майбутнього, об’єктивно не існуючого на даний час. Тому що, сьогоднішня життєдіяльність людини покладає надії на ідеал, тобто роль ідеалу в сучасності – визначна, свідомості стосовно існування.

Деякі філософи переконують, що моральний ідеал відкриває людям широкі можливості та перспективи, аніж здається. Деякі вважають, що моральний ідеал – не залежить від реального світу, та безпосередньо даний людині для її життєвого досвіду, щоб виявити божественне натхнення, чи голос совісті, просвітлення. Тобто його протиставляють реальності. Але ці спроби не повністю виправдовують себе.

Моральний ідеал є визначенням для самопізнання та вдосконалення особистості, за допомогою якого особа оцінює оточуючих людей. Йдучи до самовдосконалення, особа не може без морального ідеалу, що допоможе їй розібратися в моральних ідеалах кожної особистості та й своєї також, обрати правильну та зразкову поведінку, життєву позицію. Ідеал піднімає людину, допомагає їй зміцнити її емоційний та духовний стан своїх сил, та звичайно ж самореалізуватися.

Дуже корисно він втілюється у життєдіяльність окремих історичних діячів: Григорій Сковорода, мати Тереза, Сократ та інші, або використовує як художню постать. До того ж переважає ідеальний погляд на історичних осіб, який не може показати дійсне бачення їхнього характеру та дій. Через те, що згруповують багато моральних якостей в одному герої, художні образи є втіленням морального ідеалу та мають деякі переваги перед їх дійсними постатями. Але функція художньої правди змушує письменника давати позитивним героям – негативні риси характеру, що знижує їх моральний ідеал, але ж при цьому робить їх вірогідними.

Саме ідеал визначається в двох формах. Перше – у вигляді послідовно позначених моральних ідей, що показують: радість – сум, добро – зло, совість. Вони віддзеркалюють зміст моралі – в загальному добро. Друге – в образах почуттів які носять образ цілковитої Моралі, поставленні перед ним завдання – виконувати роботу ідеалів доброти і чесності.

В поєднанні добра і внутрішнього морального ідеалу в героях його представників виконується довготривале тримання ідеї добра у практиці людства в цілому. Моральний ідеал одушевляє почуття і стимулює до творіння добра, завдяки якому організовується особливе і загальне в ньому. Він фіксує особливості в стосунках. Постать моральної досконалості здатна формувати ідеальні духовні зіткнення – можливість жити і бути ідеалом, втілюватися в повсякденне життя, але під видом суттєвих стосунків.

Більш ширшим і точним є моральний ідеал – поняття моральної свідомості у котрій вимоги, що ставляться перед особою у виді постаті морально-ідеальної особи, подоба про особу котра вмістила в себе всі моральні чесноти.

Моральний ідеал віддзеркалює дійсність – як відомі моральні відносини, так і майбутні – потребу в майбутньому розвитку. В цьому аспекті, ідеал – благословенне людьми або ж будь-яким іншим предметом моралі про ідеальні стосунки, направлені в подальше життя.

Дія – не саме одночасний контакт, скільки видів дій. Моральні стосунки створюють суперечку: після того як людину оцінили вона приймає рішення, керуючись деякими мотивами.

Вольовий акт – це результат мимовільної оцінки іншим і в супереч викликає наступну дію, що використовується для спілкування. Це є роль пов’язуючої ланки у системі спілкування.

Моральний вчинок складається з певних елементів: самої дії, попереду якої стоїть моральна свідомість – визначення рішення, переконання, мотив. Ще одна діяльність моральної свідомості – людина робить самооцінку свого вчинку і співвідносить її до оцінки яку поставили оточуючі.

Особистий ідеал особистості людини – це дорога до щастя, задоволення життям. Воно має певні аспекти:

1)мотиви діяльності.
2)відношення до інших особистостей.
3)чуттєво-емоційне відчуття.
4)розуміння сенсу життя та її цілі.

Формування ідеалу – це процес перетворення навколишнього середовища у внутрішній світ людини, в основі якого лежить індивідуальне ставлення та позитивні приклади.

В ранньому, тобто молодому віці, моральний ідеал тільки починає формуватися, але в той час він має особливе значення для вихованців. Духовність, ідеал молодості змістовно відрізняються від ідеалу старшого покоління. Або ж інакше бути й не може, бо у молодших відбувається самопізнання, формування особистості, в основному підняття на вищу сходинку себе як особистості та пізнання сутності свого життя.

Не треба також забувати, що ідеал молоді будується не тільки на знаннях, а особливо на емоціях та почуттях. В результаті і вплив таких же ідеалів на потреби та цікавість особи, її мети, планів виконується для початку через емоційно-чуттєвий канал. Саме це потрібно враховувати при виховній роботі з такими молодими особами.

Саме ідеал відноситься до форм попереднього бачення дійсності даною особою. Здатність особистості поставити перед собою завдання є самою можливістю виникнення та формування ідеалу. А щоб визначити ціль ідеалу – потрібно її покласти для початку, вкласти в неї певні компоненти будь-якої діяльності, також і професійної.

Отже, моральний ідеал є безкінечним процесом пошуку ідеального, його не можна порівнювати з жодною історичною особою, з жодним художнім героєм. В ідеалі бачать не лише перспективу створення стосунків, але й їх реальністю. Саме ідеал віддзеркалює вихідний, початковий етап руху людини до чогось розумного, ідеального.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *