Ідеал i дiйcнicть, етичнi пошуки Нового чаcу

moral+iКатегоріальне поняття під назвою «ідеал» є мінливим, адже кожна епоха має свої вподобання, приорітети, які б вписувалися в відповідну «дійсність».

Ідеалом є щось досконале,не існуюче. Цікава властивість терміну, є те що він розкриває бажання людей, їхні комплекси, самооцінку, незадоволеність своїм життям, він – все те найкраще чого так хоче, але через оточуючу дійсність не може мати суспільство.

Іван Тургєнєв говорив, що жалюгідний той, що живе без ідеалу. Та немає людини, в якої б не було його. Взірець є навіть у тої особистості, яка це категорично заперечує.

Основоположник психоаналізу, Зігмунд Фройд, визначав, що потреба в ідеалі є неусвідомленим прагненням людини. Вона не вроджена, а формується в процесі соціалізації індивіда, тому на кожному віковому періоді вияв ідеалу має свої особливості.

В дитинстві – це чітка особа або герой; у підлітка – це сукупність людей або героїв, які є взірцевими носіями важливих рис характеру; у дорослих – люди і герої відходять на другий план, стають не важливими, і залишаються тільки найцінніші риси абстрактної особистості. Запитайте у молодої дівчини, з яким чоловіком вона хоче побудувати сімейне життя, і вона озвучить цілий список цінних для неї властивостей обранця. Саме цей список і є для неї ідеалом майбутнього чоловіка.

Дійсність, власне реальність це те що існує тут і зараз.

З цього можна зробити висновок що такі етичні поняття як «ідеал» та «дійсність» є протилежними. Вони як паралельні лінії нашої свідомості,які ніколи не зійдуться. Наближення до ідеалу це нескінченний процес що триває протягом всього життя, бо наблизити реальність до взірцевого її уявлення неможливо.

Можна погодитися із думкою Л.Н.Толстого: «Ідеал – це дороговказна зірка. Без неї немає твердого напряму, а немає напряму – немає життя».

Стосовно етики Нового Часу, вона характеризується такими геніями Рене Декарт,Томас Гоббс,Дж. Локк, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц,Девід Юм.

Яскравим представником являється Артур Шопенгауер, автор таких праць як «Світ як воля і помилкове уявлення»,»Дві проблеми етики».

У праці «Світ як уявлення» хоч і не повноцінно, але можна дослідити дані етичні категорії, наприклад: «дійсність» — діє відсторонено інтелекту людини. «Ідеал» — світ,має назву, «мозковий привид». В цій праці він висвітлив недосконалість нашого світу (яке в цьому дослідження представляється як «дійсність») де відбувається протистояння між задоволенням (ідеалом) та стражданням(те що породжує дійсність). Шляхом припинення страждань є «свідоме придушення» через аскетизм.

Жан-Жак Руссо у своїх праці «Про суспільний договір» висвітлював дані категорії по-іншому. Його «ідеал» був щастям,свободою,можливістю до співчуття. «Дійсність»- це суспільна мораль,яка не дає змоги відкрити свої почуття на повну, також свою увагу він присвячував егоїзму та індивідуалізму які нехтували першооснову людини. Він закликав повернутися до першооснови буття, матінки природи.

Джон Локк у своїй праці  «Розвідка про людське розуміння» з гумором продемонстрував ідеал та дійсність. Його етичним ідеалом є вчення про чесноти джентльмена, а дійсністю – те як ці чесноти можна застосовувати в реальному житті щоб не нанести собі шкоду, а також досягти бажаного. В силу того що Локк був представником емпіризму (який пропагандує зверхність чуттєвого досвіду, над терією — гармонію не намагався знайти.

Імануїл Кант, якого можна вважати ідеалістом етики. Намагався пояснити людську слабкість через категорію «імператив» та «апріорі» у таких творах, як «Критика практичного розуму», «Метафізика вдач», а також лекціях з етики. Він створює ідеал — здатність до анархії,яка має бути в межі закону. «Дійсністю» — він вбачає людську слабкість. Для знаходження вірного рішення Імануїл Кант створює всім відомий «імператив» який має урівноважити ідеал та дійсність. Категоричний імператив чим пропагандує твердість характеру,само придушення, незламність волі,твердість моральних переконань.

Проаналізувавши вчення Нового Часу, можна зробити висновок що кожний з вчених, висвітлив свої думки по різному,але вони збігаються в одному, в вічних пошуках того ідеалу,якого ми ніколи не досягнемо. Ми маємо лише краплю з великого океану. Насолоджуватися ідеальними образами, матеріально створеними митцями (художниками,скульпторами, архітекторами),які доречі не завжди збігаються з нашими.

Ідеал i дiйcнicть, етичнi пошуки Нового чаcу: 1 комментарий

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *