Етико-філософські погляди Дмитра Донцова

dmytro-dontsov1Дмитро Донцов надзвичайно цікава постать в українській історії. Ставлення до цієї людини булу дуже неоднозначне. Одні вважали Донцова людиною, яка реалізувала мрії українців на розбудову своєї держави. Інші ж ставилися до нього зовсім інакше — вважали українським фашистом, русофобом та навіть психічно неврівноваженою людиною. Дмитра Донцова часто критикували за його погляди, ідеї та творчість, які формувалися під впливом різних філософів, таких як Г. Сковорода, Ф. Ніцше, Платон, І. Кант та інші.

Принцип волі – основа філософія Дмитра Донцова. Метою її існування є повсякденна самореалізація, сама ж воля втілюється через силу. Тобто, переможений може бути знищеним, підкореним переможцем, так як той має на це право. За це Донцова дуже часто критикували. Він почав розвивати ідею волі детальніше. В його працях немає чіткої класифікації реалізації волі, але його філософія побудована на реалізації волі між державами та в середині держави.

На думку Донцова, керувати країною повинна «каста найкращих людей».

Суспільство має розділитися на ці касти за принципом обдарованості. Ще з дитинства батьки повинні розвивати задатки своїх дітей, які ставши дорослими, реалізують свій талант в певній діяльності, тим самим потраплять до касти подібних собі людей. Так робота буде приносити задоволення, оскільки людина має до неї хист ще з дитинства. Таким чином, своєю роботою буде корисна і для суспільства. Філософ вважає, що талант керувати є вродженим, але його потрібно розвивати.

Отже, групи формуються за вродженими талантами. Владна каста повинна бути витривалою як у фізичному плані, так і у психологічному, вона повинна мати культуру, яка була б зразком для інших каст. Донцов зазначав, що перехід з однієї касти в іншу можливий, але це виключення.

Дмитро Донцов поділяє суспільство на підвладне та панівне. Більшість повинна виконувати забаганки і розпорядження меншості, тому що вони обдаровані, вміють керувати та швидко реагувати в критичній ситуації. Панівна каста ставить ціль, до якої повинне йти суспільство, також вони визначають сутність добра та зла. Донцов вважає, що панівна група повинна опиратися на фанатизм, романтизм та аморальність.

Дмитро Іванович велику увагу приділяє зовнішній політиці. Нація – це суб’єкт реалізації волі у зовнішній політиці. Він вважає, що нації ведуть постійну боротьбу між собою, де перемагає найсильніший. Філософ вбачає у війні органічне явище, як схід сонця чи цвітіння дерев навесні. Є дві альтернативи війни – програти тим самим знищити націю, або перемогти і цим реалізувати свою волю над переможеним.

Донцов багато часу приділяв місцю України в зовнішній політиці. На його думку, кінцевою метою для України повинна стати війна з Росією задля повернення могутності і слави Києва, яку Росія вкрала. На противагу Росії, Донцов не вбачає ворога в Польщі. Історично склалося, що між Україною та Польщею були достатньо складні відносини, які призводили до війни, але між цими країнами цивілізаційного конфлікту немає. Тепер же, прийшов час підтримки та дружби. Адже від цього залежить існування західного світу.

На думку Донцова, елітаризм – ідеал для української культури. Він пропонує відродити культуру аскетизму, войовничості та мудрості. Втіленням такої країни повинен бути володар з мечем та законом. Елітаризм займав провідне місце у творчості Донцова, а саме співставлення мас та еліти у розбудову нації. Все це має надзвичайні наслідки та може призвести до одноосібної диктатури (до самознищення еліти), чи до влади більшості, які знищать все.

Філософ вважав, що відродити українську націю можливо лише у зв’язку з традиціями. Щоб побудувати майбутнє потрібно усвідомити свої початки. Таким чином, традиціоналізм України розуміється Донцовим як складова всієї культури. Цей традиціоналізм є передумовою здійснення української цілі у світі. Під цим він розуміє переродження свідомості українців та їхнього життя. Тобто революція всієї української культури.

Донцов стверджував, що активна меншість має бути творцями суспільства, а не більшість як вважали інші. Таким чином, Нація повинна розвиватися в елітарній частині народу, а потім йти в маси, побудувавши тим самим цілісну державу. В філософії Дмитра Донцова культура є певним додатком до єдиної цілі існування нації – боротьба за виживання, але творити цю культуру повинні люди з доблесними чеснотами.

Такі політичні погляди Донцова досить часто підлягають критиці. Більшість вважала, що Донцов проповідує фашистську модель створення держави. За Донцовим Україна була б авторитарною державою, але на той час більшість європейських країн не були демократичними. Тобто, у таких умовах демократична Україна не мала б шансів на існування. Але, не потрібно забувати, що Донцов хотів бачити майбутню Україну основану на елітарних принципах, а не на демократичних, в якому людина знаходилась би на рівні з твариною.

Суспільство було б позбавлене права впливати на будь-яку політичну ситуацію. Життя людей в такій нації – це як голка в копиці сіна. А кому яка справа до голки, головне щоб сіно не згоріло.

Отже, ми спробувала виокремити основні етико-філософські погляди Дмитра Івановича Донцова. Його погляди викликали неоднозначне ставлення в суспільства, але на них часто спиралися для зміцнення власної позиції. Попри всю критику є той факт, що Дмитро Донцов був дуже талановитою людиною, яка зробила спробу вплинути на історичні події, формування філософської думки та української політики, і йому це вдалося. Можна сказати, що він людина свого часу.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>