Колективна свідомість, означає те що суспільство духовно об’єднано, яка не є звичайною сукупністю індивідуальних свідомістей. Колективна свідомість створює етичне соціальне середовище, що примушує людей набувати способи дії і мислення, розповсюджені в даному суспільстві. Існує дві форми колективної свідомості. Перша це колективні уявлення, друге це колективні почуття. Людина притягується одна до одної в наслідок подібних почуттів та спільних вірувань. Чим міцніший і сильніший зв’язок особи з групою, тим більше спільна свідомість як голос громадської совісті, що впорядковує соціальне життя суспільства. Як і суспільство у всій сукупності так і малі частини його (суспільства), прагнуть до солідарності та цілісності. Ступень солідарності може бути нормальною або патологічною, це залежить від стану суспільства.
Дуже часто, колективну свідомість плутають з індивідуальною свідомістю, яка є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу, який формується в особистості під впливом умов життя, побуту, особливостей психіки і по суті є потоком свідомості.
Громадська свідомість характеризує скоріше колективні уявлення групами і спільнотами, під впливом тих факторів, які на них впливають — матеріальних умов і духовної культури.
Те, що індивідуальна і суспільна свідомість розрізняються, не означає, що тільки суспільна свідомість соціальна, так як індивідуальна свідомість є його невід’ємною частиною. Культура вироблена суспільством, живить особистість і перетворюється в органічну частину індивідуальної свідомості. Кожна людина розглянутої спільності, як представник свого народу, етносу та місця проживання, нерозривно пов’язаний з суспільством. Однак, суспільна свідомість може розвиватися виключно у тому випадку, якщо перебуває в постійному контакті з індивідуальною свідомістю, через залучення до функціонуючої свідомості особистості.
Суспільну свідомість можна розділити на два рівні, буденне і теоретичне. До буденного відносяться моральні норми, звичаї, норми поведінки, фольклор, правила ведення побуту тощо.
До форм суспільної свідомості можна віднести в першу чергу мораль, а також політичну свідомість, правову і естетичну . Невід’ємною частиною також, є релігія, філософія та ідеологія.
Розглянемо моральну свідомість. В першу чергу, мораль в даному випадку, це сукупність поняття моральності, зводу норм і пристойності поведінки, принципів, переконань, які розвивалися протягом життя суспільства.
Основні моральні принципи, є тими ж вимогами, які охоплюють суспільне й особисте життя людини. Конкретизуючись, приймають вид норм і правил, які регулюють людську поведінку в певних життєвих ситуаціях.
В узагальненому вигляді мораль виконує регуляторну функцію, як в побутових, так і в надзвичайних ситуаціях. Саме це є причинами виникнення і розвитку моралі як явища. Вона є доступними методами осмислення і розуміння людьми складних процесів морального буття, в свою чергу, її основним завданням залишається саме регулювання взаємовідносин між індивідом і соціумом.
Виникнення моральних ідеалів і принципів має свої корені в уявленнях людей про добро і справедливість, гуманності і благо. Поведінка протилежна цим уявленням вважалося аморальним, а поведінка яка відповідає цим уявленням — моральним. По суті, моральним вважалося і вважається те, що відповідає інтересам суспільства і його представників, найбільш корисне.
Цілком логічно припустити, що ці уявлення варіювалися залежно від груп і прошарків суспільства, все більше спотворюючись і міняючись з плином часу. Саме завдяки цьому, представники деяких професій мають мораль, відмінну від загальноприйнятої. Завдяки цьому, ми можемо виділити характер моралі як історичний та соціально-класовий.
Якщо розглядати мораль у світлі критеріїв, за якими ми розрізняємо форми суспільної свідомості (соціальні джерела, метод відображення, роль в суспільстві), то можна відзначити, що мораль є основним типом соціальної регуляції, методом організації людського життя. Потреби громадськості приймають форму оцінок, приписів і правил. Мораль виступає як метод орієнтування людини в житті суспільства. Мораль є формою духовного ставлення до світу, основним завданням якої є регуляція спілкування між людьми.
Щоб зрозуміти регулятивну природу моралі, потрібно уточнити кілька аспектів. В першу чергу, мораль має ціннісне ставлення людини до світу, суб’єктивно-зацікавлене, якщо можна так висловитися. Розглядаючи світ через призму моралі, з точки зору значення того чи іншого явища для соціуму, його можна сприймати виключно чорно-білим.
По-друге, погляди і уявлення пов’язані з практичними відносинами, моральна свідомість є нормативно-догматичним, націлені на якісь дії, і завдяки цьому погляди і уявлення доводиться брати разом з моральними відносинами. Отже, мораль стає методом регламентації діяльності людини.
Моральні почуття, проходячи через теоретичну призму, перетворюються на моральні якості людини, цільні духовні форми, які проявляються в різноманітних сферах людського життя. І якими саме вони стануть, це залежить виключно від носія цих якостей, а носіями цих якостей є людина.
