Вчення І. Канта про категоричний імператив

Kant_IНімецький філософ, мислитель Імануіл Кант (1724 – 1804 рр.) на його рахунку багато праць. Творчість Канта розподіляється на два періоди: до критичний та критичний. Філософію Канта називають «філософією доброї волі». Її вважають ідеалістичною та формалістичною. Думки своїх попередників він вважав хибними.

У своїй роботі «Основи метафізики моральності» у 1785 році сформулював, а у 1788 році розкрив у роботі «Критика практичного розуму» поняття категоричного імперативу.

Кант вважав категоричний імператив вищим принципом етики, (він є загальним обов’язковим моральним законом). Категоричним він вважається тому, що він є обов’язковим і не обґрунтовується. Даний закон має два формулювання: «чини так, щоб твоя мааксима стала загальним законом» і «чини так, щоб ти не відносився до людства в своєму лиці і в лиці іншого як не до цілі і засобу».

Перше формулювання можна пояснити дуже просто — чини так, як хочеш щоб чинили із тобою. На жаль людство майже не дотримається цього (можна так сказати) правила. Люди зовсім не думають ні про почуття тієї чи іншої людини, якій вони вчинили щось погане, ні про наслідки того, що вони вчинили. Мало хто задумається про наслідки вчиненого, тобто хтось може так само вчинити із тим, хто вчинив із якоюсь людиною. Питання вчинку завжди було і буде актуальним. Люди чинять часом навіть не думаючи для чого вони це роблять і кому це потрібно.

Друге формулювання категоричного імперативу полягає у тому, що не потрібно ставитися до людей як до засобу досягнення власної мети. Люди не є засобом досягнення мети. Знову ж-таки: чи варто так чинити? Для чого це потрібно? І знову це питання є актуальним. Воно може стосуватися і людства XXI століття. В наш час люди стали корисливими і заради досягнення власної мети люди ладні на все, вони забувають про почуття та переживання інших людей. На сьогодні ми можемо бачити приклади зухвалого використання людей у різних видах людської діяльності: у політиці, у бізнесі, у навчанні, на жаль навіть діти ладні на використання один одного заради досягнення власних (хоч і малих, дитячих) цілей. На жаль це було, є і буде надалі, і на превеликий жаль ми не зможемо ніколи це подолати.

Але ж, звичайно, не можна дивитися на все песимістично. Також значна частина людей розуміють значення вчинку і не чинять погано. Вони цінують та поважають почуття іншої людини. Це на мою думку вищий рівень моральності, коли ти ставишся до людей як до людей, адже добре всім відомо, що усі люди рівні. На мо думку це також приховано у вченні філософа.

Також у своєму вченні (на мою думку) філософ закликає нести відповідальність за свої вчинки. Він закликає не ухилятися від відповідальності, не звинувачувати когось іншого у тому, що зробив ти. Все те, що ти зробив — зроблено тобою, з твоєї волі. Він закликає думати про те, що ти робиш.

Кант надає свого роду рекомендації людям, які живуть серед інших людей. Він прагне донести до людей важливість вчинку, які він може нести наслідки. Він закликає людей слідувати закону моральності. Недотримання закону моральності однією людиною, може відбитися на усьому людстві. Він наполягає на тому, що людина має взяти собі за правило моральну поведінку. Чинити морально. Це повинно бути для людини обов’язковим, тобто категоричним.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *