Сосновський О.В. «Нариси історії статевої моралі» (читацький аналіз книги)

seksДана книга покликана розкрити читачеві питання які з давніх-давен цікавили людство. А саме питання сексуальних взаємовідносин між людьми і що є двигуном регулювання цих відносин. Автор підійшов до розгляду даного питання широко масштабно. Розкривши питання статевої моралі не лише з точки зору філософії, а й суміжних дисциплін таких як: психологія, історія, етика.

Проаналізувавши вище сказане ви напевно здогадалися про, що піде мова. Звісно про найбажаніше для кожної жінки та мабуть і для кожного чоловіка – про кохання. Кохання, що це? Чи має воно конкретне обличчя? Здатне міняти маски, адже люди носять маски пристосовуючись до певних життєвих ситуацій. Так кохання може приймати різні форми у нього безліч облич.

І як горить автор: давні афіняни стверджували, що є кохання «ерос» нестримна пристрасть направлена на задоволення сексуальних потреб. Є «агапе» це любов жертовна, безкорислива яка інколи доходить до самозречення, а також любов «філіа» глибока, ніжна дружба. В книзі аналізується кохання чуттєве, полоцьке яке нікого не залишає байдужим. Адже кожна здорова людина має хоча б якийсь мінімальний досвід у даній сфері. Деякі все життя шукають того єдиного стримуючи своє сексуальне бажання. Інші закохуються на кожному кроці не стримуючи свій сексуальний потяг, прагнуть постійно експериментувати в інтимній сфері, прагнуть переживати все нові і нові емоції та почуття.

Наша кров застигає в жилах коли ми бачимо об’єкт своїх сексуальних бажань. Так було і в наших давніх предків кроманьйонців. Звісно ми навчилися контролювати свої інстинкти на відміну від нашого предка. Гальмами природних інстинктів стали : норми, провила, закони суспільства. Відомий грецький філософ Платон писав: Проста сексуальність яку він назвав вічно живою «твариною яка живе в людині», вона властива всім і кожному: англійській королеві, варвару язичнику, звичайному студенту. Але прояв цієї «тварини» залежить від рівня вихованості як самого індивіда так і суспільства в якому він перебуває.

Кожна епоха диктувала свої правила статевої моралі. Для прикладу епоха Середньовіччя яку можна коротко охарактеризувати як епоху яка минула під гаслом дівочої незайманості і культу Діви Марії і Христа. Ідея первородного гріха призвела до страшних наслідків подолання сексуального бажання і прояву сексуальних стосунків між людьми. А саме спалювання, інквізицію.

Революційна у всіх сферах епоха Ренесансу призвела до революції у сфері статевої моралі. Таким чином ніби взявши реванш в попередньої епохи. Епоха сексуального табу вивільнила «звіра» якого намагалися вбити ціле століття. Нова епоха промайнула під знаком вільного кохання без будь яких заборон і страху розплати за плоцьку насолоду стираються всі рамки процвітає гомосексуалізм і лезбійство. Це ера сексуального розбрату яка нехтувала всіма заборонами і табу. Століття інцесту. Тому в епоху Відродження набули широкого розповсюдження венеричні хвороби.

Наступна епоха: Просвітництва загасила полум’я розбрату та похоті. Початок епохи знаменувався новим осмисленням статевої моралі та інтимних взаємовідносин між чоловіком і жінкою. Жоден мудрець чи вчений не здатен пояснити нам таємниці кохання. В епоху Просвітництва вважалося, сексуальність – це велика кількість парфумів з вмістом феромонів. Це епоха особистої антисанітарії.

Кохання тієї епохи можна записати однією простою формулою « він + вона = кохання» Хоча це одна з тих думок автора з якою я особисто категорично не погоджуюся. Більшість людей так і вважають. Причиною цього на мою думку є втрата тісного зв’язку між поколіннями в родині кожного з нас. Життя значно багатше і яскравіше наших уявлень про нього. Місце жінки у суспільстві залишалося складним і неоднозначним.

Реформація розглядала шлюб як договір, закріпляючий лише за чоловіком права на жінку як на річ для задоволення сексуальних потреб чоловіка. Ці стосунки доходили до деспотизму з боку чоловіка. Тому таке жорстоке відношення до жінки викликали ряд жіночих мітингів і протестів по всій Європі і за її межами. Тому жорстока емансипація жінки дала свої плоди.

Жінки противилися сексуальному насильству і небажаним шлюбам. Дана епоха вивела історію статевої моралі на новий щабель розвитку інтимних відносин між чоловіком і жінкою. Період князівського абсолютизму минув під знаком жінки яка боролася за свої права. Жінку називали пружиною яка все навколо приводила в рух. Як, що охарактеризувати дану епоху одним виразом і іі відношення до кохання цитую: « Подобно шипам розы, любовь, должна наносить лишь моментальною боль, а не подобно кинжалу в бешеной руке – опасные для жизни раны, еще менее убить”.

Поступово формувалося нове відношення до кохання, саме в сексуальному відношенні. Сексуальною мораллю нехтували гріховна пристрасть була реабілітована і навіть викликала захват в суспільстві. Дорога повія перестала бути ізгоям у суспільстві; коханка з кожною новою зрадою ставала сексуально бажанішою; дружина змагалася за свої шлюбні права з подругою чи навіть сестрою. Кохання розумілося лише як задоволення пристрасті і сексуальних бажань.

Ж. Бюффон заявляв: « в коханні гарна тільки фізична сторона» , а пізніше взагалі: « кохання – всього лише контакт двох фізичних тіл». Інститут батьківства переживав крах, а шлюб все більше набирав рис простого договору двох сторонньої угоди. Безконтрольні сексуальні зв’язки негативно позначилися на здоров’ї населення спалахнула епідемія венеричних захворювань.

Плавно доба сексуального розбрату відходила в минуле. А доба пролетаріату змусила людей по іншому подивитися на інтимні стосунки між ними. Причиною цього стало вирівняння чоловіків і жінок у правах. Жінка втрачала свою жіночність. Почалась жорстока баталія і руйнування стереотипного мислення чоловіків по відношенню до жінки не тільки як до повноцінної особистості, а й як до об’єкту своїх сексуальних бажань. Як, що раніше чоловіки були стовідсотково впевнені у власній першості то зараз вони стали сприймати жінку як рівносильного конкурента у всіх сферах суспільного життя.

Чоловіки почали відчувати дефіцит інтимних відносин. Дружина не задовольняла сексуальних потреб чоловіка тому, що всі сили вона почала віддавати роботі яка стала для неї пріоритетом, родина в свою чергу відійшла на задній план. Влада всіляко виступала проти тісних тілесних зв’язків між тілесних контактів між чоловіком та жінкою. Осуджувалось будь яке сексуальне поводження між чоловіком і жінкою не пов’язаний з народженням дітей. Разом з тим влада крізь пальці дивилася на порушення сексуальної моралі чоловіками. Жорстоко караючи за ці самі помилки жінок.

Якщо чоловікам прощалися багаторазові подружні зради, то жінка не мала права втрачати голову навіть в обіймах власного чоловіка. Жінка віддаючись чоловікові повинна була бути пасивною розсудливою. Це стало причиною кризи у відношенні між чоловіком і жінкою. Хочу окремо виділити історію сексуальної моралі саме в Росії і Україні. Наші жінки століттями ставали жертвами сексуального насильства з боку іноземних загарбників. Важко знайти чистокровного українця чи росіянина.

Подавлення національності наклало свій відбиток і на становлення статевої моралі народу. Дружина в родині була замкнутою не впевненою у собі і з рештою у власній сексуальності, адже українська родина жила за принципом: « Б’є значить любить». Батьки вирішували всі питання щодо укладання шлюбу дітьми не цікавившись їх волею. Тому кількістю повій Росія могла конкурувати з Європою. Знаходячись у складному психологічному тиску і скрутному матеріальному становищі торгувати власним тілом і продавати те що завжди користувалося попитом і в май думаю не втратить попиту – кохання.

Пригадуючи слова Платона про « звіра» який живе в кожному з нас і керується лише інстинктами потребує задоволення фізіологічних потреб інакше він про сто спочатку стає агресивним і не піддається контролю з боку свідомості. Як ви вже зрозуміли пригнічення цього «звіра» призводить до жахливих наслідків для здоров’я людини.

Проаналізувавши думки відомих мислителів і самого автора з приводу питання: Що таке кохання? Які обличчя воно має? Зробила власні висновки деякі з них кардинально не збігається з думкою автора. А саме думка про те, що кохання – це лише контакт двох тіл. Проаналізувавши історію статевої моралі від початку становлення до сьогодні. Я простежила таку закономірність, якщо в оду епоху відбувається активне вивільнення сексуальних бажань нехтуючи всіма правилами і нормами сексуальної моралі то в іншу епоху навпаки відбувається застій вданій сфері.

Кожна епоха диктувала свої правила інтимних відносин вона ж їх і порушувала Хоча, мабуть, недаремно кажуть правила створюють для того, щоб їх порушувати. Доречним буде нагадати відомий вислів: « заборонений плід завжди солодший». Кохання – це не тільки тілесна близькість. Хоча вона не мало важлива. Для щастя в коханні необхідно єдність двох людських начал духовного і фізичного. Під духовним началом розуміється єдність людських темпераментів. Тому, що два лідера не зможуть дійти консенсусу. Рано чи пізно настає момент коли тілесна близькість не дає людині необхідної теплити і не приносить такого задоволення як раніше. Кохання яке приносить щастя і гармонію у життя кожної людини – це кохання яке поєднує в собі три форми про які говорили ще стародавні елліни, а саме: « арапе» жертовна любов + « ерос» нестримна пристрасть і зрештою «філіа» щира дружба між закоханими людьми. Ось на мою думку найдієвіше формула кохання. Коротше кажучи не варто розкидатися такою фразою як: « я тебе кохаю».

Слово кохаю на сьогодні втратило свою цінність люди бездумно використовують його у своїй лексиці. І лише одиниці задумуються перш ніж його вимовити в слух. Тому варто замислитись кожному: що для вас є кохання і зробити власні висновки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *