Принцип колективізму та його значення

druziБенніто Муссоліні якось сказав: «Усе в суспільстві, все завдяки суспільству, усе для суспільства».

Термін колективізм (лат. соllectivus — збірний) — моральний принцип, за якого колективні інтереси і мета превалюють над індивідуальними. «Колективізм» вимагає визнання влади або колективу над людською особистістю .

Колективізм зародився ще в давні часи, коли народи об’єднувались у племена. Людям потрібно було жити і виживати, тому формувались перші утворення лідерів, які брали на себе відповідальність за плем’я, це обумовлювалось в основному кліматичними умовами (наводненнями, спекою і т.д.). Тому перші царства, які формувались це не тільки епоха величі а й епоха розвитку розумової діяльності людини, яка не тільки замислила але й здійснила грандіозний переворот у суспільстві Історично колективізм виникає під дією еволюції. Колективізм це рання форма утворення стосунків та усвідомлення їхньої цінності..

Відомий французький письмен¬ник Антуан де Сент-Екзюпері визначив цей феномен як «розкіш людського спілкування». Він наявний у взаємній допомозі та під¬тримці для того щоб вижити. Колективізм вимагає від людини вміння рахуватися з іншими людьми у своїх потребах , поважати всіх навколо, будувати відносити на допомозі та повазі. Сучасні уявлення про колективістичний устрій суспільства надзвичайно різноманітні і відрізняються один від одного. Для прикладу можна навіть взяти нашу державу. У нас є влада, яка керує нами, каже, що робити, випускає закони по яким нам жити.

Якщо взяти погляди Дюркгейма то ми поділяємось на дві групи відносин . Механічні та органічні. Механічні: це люди, які на мою думку як роботи, їм дав команду вони і роблять. Ця група людей не має власної думки , в них переважає стадний інстинкт, усі роблять і я буду робити. Органічні: ця група має свою думку і кожен відрізняється від іншого. Люди еволюціонують, змінюються, пристосовуються один до одного не змінюючи своїх принципів. Наша країна дуже схожа на ці види груп людей.

Одні просто йдуть по життю керуючись чиїмись наказами та думками, інші висловлюються прямо та вільно висловлюючи свої бажання. Ця механічна група людей залишилась ще від колишнього СРСР, де народом правив вождь і його більшовицька партія. Зараз наша країна незалежна та демократична, тому чому ми не можемо висловлювати наші думки вільно?! Ми можемо їх висловлювати, треба їх висловлювати і не боятись наслідків, якщо ми хочемо жити далі у вільній країні. Адже влада змінюється а суспільство залишається.

Саме поняття «колективізм» не повинно розглядатись,як засіб досягнення певних кар’єрних успіхів ,а як умова за якої ти досягнеш кращих висот. На мою думку , колективізм – це певна суспільна вимога ,певна ціль заради якої об’єднується багато людей та продуктивно ,злагоджено працюють у даному напрямку .

Якщо судити нас за відмінностями суспільства за роздумами К. Поппера то ми і колективне, і самостійне суспільство. Навіть якщо, ми супер самостійні, вільно висловлюємо свої думки але рано чи пізно ми все одно станемо колективним суспільством. Адже без спілкування, життя неможливе. Знаходячись у прекрасному колективі у вас з`являються схожі погляди, схожі цілі і навіть спільні думки. Можна прекрасно жити у колективному суспільстві і залишатись вільною особистістю. Нема нічого страшного в тім аби хтось допоміг тобі вирішити якесь питання, або вийти з якоїсь ситуації. Я особисто не помру від того, якщо хтось за мене декілька разів висловить думку або вирішить якесь питання.

Колективне суспільство не являється тюрмою для клонів, а просто це те, що називають підтримкою та ввічливістю, можливо навіть дружбою. Коли людина потрапляє у колектив ,будь то дружній або робочий , вона стикається з рядом комунікативних проблем , що стають на перешкоді становленню в колективі , як особистості . Коли людина з!являється в оточенні великої кількості нових людей ,вона задається питаннями: а чи прийняли мене? Чи все правильно я роблю ?

Людина просто губиться від незнайомого їй ,адже це все індивідуально .Є люди , які вливаються у будь-яку течію суспільного колективізму і почуваються досить не погано у будь-якій ситуації, а є такі що соромляться , що бояться показати на що вони здатні та проявити себе , зрештою виказати свою власну думку,от таким людям по справжньому тяжко в колективі , людям які не впевнені в собі .В сучасному суспільстві цінують амбіціозних ,впевнених в собі, стресостійких особистостей. Але якщо ти не такий ,та душа твоя хоче в саме цьому напрямку працювати?Ні,ти вже не підходиш на цю посаду ,бо не ті якості маєш.

Поппер говорив, що перехід від однієї ланки, думки до іншої це найвеличніший перехід людства.

Прикладом колективізму може бути спільний з колегами проект . В даному випадку , усі будуть працювати на благо справи ,кожен зможе внести щось своє у роботу . Так проект ніби зближує колег ,особливо коли потрібного його зробити за короткий час . Також багато чого залежить від людей, які тебе оточують

Як висновок , я хочу передати думки випадних педагогів : у той час, коли в А.С.Макаренка у визначенні колективу ставляться вищі органи управління, підлеглість, відповідальність нищих перед вищими за рангом, то у В.О.Сухомлинського – навпаки єдність думки, дружність, творча та трудова гармонія, в яку кожен вносить всі сили та знання і бере від неї підтримку та все найкраще. Я підтримую обидві позиції,тому вважаю що якщо з самого початку колектив дружній, підтримує тебе в твоїх началах, то тут можна говорити і про повагу нищих перед вищими і підлеглість.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *