Постать Сократа в історії становлення європейської етики

socratСократ є основним і найпершим в європейській історії моралістом і просвітителем. Він розглядав предмет як мораль людського існування. У філософії предметом вже стала змістова цінність життя: про питання користі та блага, доброти і зла, честі і щастя. На думку Сократа, культурна і просвітницька діяльність була спрямована на саме вдосконалення особистості людини. Тому Сократ, в історії етики конкретизує саме «мораль». Він не відриває від моралі різноманітність її діяльності індивідів (сімейного, цивільного, військового, індивідуального і тілесного), а вбачає уній змістовий початок буття людини.

Сократ розглядав мораль, як основу людської культури. Також висловлював впевненість в загальних визначеннях моралі, які є гарантією добродіяння особистості. Тому в цьому є його відмінність від Демократа та софістів. З його ім’ям пов’язано початок ідеалу етики, хоча цей ідеал не дійшов до кінцевої мети. Сократ так і залишався з цим суперечним ідеалом, який був незавершений в реальному житті.

Філософія етики має прикладний та практичний характери, тому що мислитель не бачив ніякого сенсу вивчати його, який давав користь практичним змінам. Сократ був провідником і теоретиком моральності. Щоправда, він не залишив за собою ніякої праці. Його основним джерелом було учіння про життєдіяльність людини, де ці праці використовувалися у творах учнів, зокрема: Платона і Ксенофонта. Тому критикуючи погляди софістів за їхньою конкретизацією можна сказати, що вони були особливого, реалістичного, а також випадкового характеру.

Думка мислителя була спільною для чеснот в знаннях, які полягали в мужності перебороти небезпеку та справедливо дотримуватися людських та Божих законів. На основі цього він зробив висновки, що всі чесноти та вся справедливість були справедливими та мудрими. Сократ стверджував, що знання є спільною чеснотою всього сущого, яке об`єднує всі чесноти. В минулому наука про знання та мораль не була відомою, але існувала мораль, яка вказувала як дотримуватися правил поведінки та поводження людини у суспільстві. Основною думкою Сократа вважалося знання про добро і благо, бо без них не можна було зробити правильний вибір та мати добру втіху і не мати страждань.

Сократом було ототожнено доброчесність і знання, яке означало свідоме і відповідало ставленню людини до життя та моралі поведінки. Просвітитель визначив розум як моральні норми поведінки, які ґрунтувалися на зовнішніх силах. Головними критеріями щодо моралі був розум індивіда. Також доброчесністю визначалася здатністю протистояти думкам невірним та керувати своїми переконаннями, якими б вони не були б. На мою думку не слід боятися осуду, а саме не вступити в суперечку між собою. Сама європейська етика пов’язана з християнською релігією, яка приділялася насамперед темі про Бога і людину. Усі повчання цієї епохи вказували на шляхи, які ведуть в царство Небесне. Тому в основі філософських роздумів було саме священна книга – Бібія.

Саме цим читанням історичних фактів, була відображена суперечлива суть діяльності Сократа. Він доказував, що все інше може служити подальшому розвитку традиційних етичних понять, а саме: корисності людини в цьому світі, а також щастя та добра.

Сократ переконував людей у загальних поняттях моралі. Тому що на Сократа погляди, чесноти є різновидами знання. Також він намагався з`ясувати усю сутність понять про добро. Але так і не мав можливості знайти цей вихід, але дійшов до такого висновку: «Я знаю лише те, що нічого не знаю». При цій цитаті він встановив, що людям не приємне одне й те ж саме, а також ті ж самі люди. Для людей цікавіша різноманітність, а також дуже часто помиляються вибираючи між стражданням та задоволенням, і в кінечному результаті приходять до іншого вибору.

Метод просвітителя сприяв вправлянні моральної свідомості, яка часто коливається в уявленні про ціннісні установи. Для цього Сократ відштовхувався від випадків індуктивного методу в різних визначеннях, наприклад: коли особа відкидає звичні уяви і переходить до глибших шарів свідомості. Він фактично зафіксував ціннісні установи особистості, рішучими мотивами сформував шляхи поведінки. Така відмінність залежала від мотивування цінностей та оцінки людини¸ яка є насправді виключно важливою для моральної поведінки.

Отже, всі питання лежать на тому, щоб зробити правильний вибір. Мислитель говорив своєму співрозмовнику, що якщо у вас виходить — що наше благополуччя в житті залежить від вибору задоволення чи страждань, великим і меншим, близьким і далеким, то вимір не виступає на перше місце, оскільки все розглядається в формах, і визначає що до чого має підійти і кому що належить на життєвому шляху. Тому перш за все воно визначалося свідомим і відповідальним ставленням людини до змісту цінності свого життя. Відповідно до Сократа, мораль є – продуктом роздумів.

Це означає що норми поведінки базуються на уявленні про релігійні порядки, а також на традиціях предків, які мають бути затвердженні розумом. Сократ не спроможний підкорятися невпевненій думці, а ретельно перевіряє, що для нього є найкращим. Він вважав, що все має керуватися на свідомих засвоєних переконаннях, і не припускатися помилок в думках.

Отже, Сократ був надзвичайно мудрою людиною, яка незважаючи на всі проблеми які стоять перед людиною, вчив людей як бути корисним в цьому житті на засадах моралі етики. І вказував на те що не зовнішнього осуду треба боятися, а внутрішнього. Не так страшна суперечка між людьми, як суперечка між самим собою. Це є з основних вирішальних мотивів етики.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *