Виховання дитини – складна і водночас проста річ. Прислухаймося до великого мудреця – народу, у якого з давніх-давен існує формула запоруки успіху: що посієш, те й пожнеш.
Як все-таки багато залежить від найважливішої особи, яка закладає майбутній урожай… Сіяч-педагог! Зібравши уже чималий досвід – знання, пройшовши певний шлях випробування – школа, вуз, отримавши певний життєвий досвід, він, сіяч-педагог, починає таїнство формування нової особистості.
Як кожному сіячеві ой як потрібні йому мудрість, витримка, непереборне бажання посіяти, виростити, зібрати. І це не ангел, а проста звичайна людина, яка живе у світі протиріч і спокус, втрачених ідеалів, розбитих сердець. Та тримайся, сіячу, бо, на щастя, є одвічні цінності добра, справедливості, гуманізму, які підтримають тебе у час негоди, зневіри, розпуки, щоб ти посіяв, виростив, зібрав… Людину…
Тобто з легкої руки, як кажуть, дав дитині знання, які перейдуть в уміння і навички, сформують характер, допоможуть відшукати своє місце у житті, дадуть поштовх сіяти уже своїм дітям: розумне, прекрасне, вічне. Звучить банально, просто, але так воно має бути. Життєвий цикл.
Учитель має подбати про неперервність ланцюжка життя. Навчаючи інших, педагог зобов’язаний працювати над собою; це ціла наука бути стриманим, сприймати інших такими, як вони є, давати особистості простір для розвитку, при цьому коректно підказувати, робити зауваження, а головне – любити дитину, свою справу, і, мабуть, найважливіше – себе. Бо, тільки полюбивши себе, можна полюбити ближнього. Так каже Біблія.
Звісно, орієнтиром для педагога-психолога-логопеда має бути Етичний кодекс українського вчителя, де чітко вказані принципи педагогічної етики: принцип законності, справедливості, гендерної рівності, незалежності вчителя, відповідальності, домінантності інтересів учня, компетентності та сумлінності, чесності, порядності.
Так, робота логопеда включає навчання, виховання, корекцію. Звичайно, професіонал повинен оволодіти загально терапевтичними і спеціальними професійними знаннями, які допоможуть попередити мовленнєву недостатність, дасть поштовх здійснювати психолого-педагогічний вплив не тільки на дошкільнят, а й дітей уже шкільного віку. Дитина, як дзеркало, відображає особистість психолога-логопеда. Прекрасно, якщо логопед захоплений своєю справою, щирий, скромний, відповідальний, твердий і послідовний у своїх вимогах.
Робота з дітьми-логопатами вимагає строго дотримуватися принципу деонтології, де є чітка відповідь, як повинен вести себе педагог-логопед при виконанні своїх обов’язків.
Сьогодення вимагає формування не просто педагога, а педагога-гуманіста, який вірить у дитину, залучає батьків до співпраці, а головне усуває мотиви, які можуть підштовхнути дитину на аморальні вчинки, допомігши вихованцю довести, що людина створена для гармонійного, високоморального життя.
Чи не щодня варто переглядати статтю «Твори благо», яка майже благає вчителів виконувати свою місію з любов’ю та повагою до життя, гідності та особистості кожного учня.
Не все так просто у педагогічній науці. Не всі діти однакові, є дуже складний контингент дітей, але всі вони заслуговують любові, можливо, ще більшої, ніж завжди.
Для хорошої, висококваліфікованої допомоги вчитель-логопед має бути досить досвідченим. Неоціненним вкладом у розвиток педагогічної науки є діяльність відомих фахівців, серед яких Ян-Амос Коменський. Саме він залишив нам у спадок геніальну ідею у вихованні дітей шкільного віку – це материнська школа. Ставши засновником наукової педагогіки, Коменський довів, що педагогічний процес – це не тільки оволодіння знаннями, а й формування моральних якостей. Майстер педагогічної справи особливо цінував почуття справедливості, міри, мужність.
Шалва Амонашвілі відомий у науці новаторським підходом до педагогічного процесу, визначивши його гуманістичний зміст. Неперевершений доробок педагога – це криниця, з якої можна черпати і черпати: «Відмітка», «Як живете, діти?», «Здрастуйте діти». У своєму творі «Педагогічна симфонія» Амонашвілі називає свою вчительку літератури вчителькою людяності. Такі теплі слова хочу сказати і про свою вчительку української мови та літератури Броварської ЗОШ №9 Борзенкову Ольгу Миколаївну.
Наші серця наливалися любов’ю, ніжністю, коли слухали твори Сюсюри, гартувався характер від проникливого голосу Лесі Українки, Ліни Костенко, Василя Симоненка. Ми вчилися критично оцінювати ситуацію, з гідністю сприймати випробування долі, згадуючи дошкульне слівце Остапа Вишні, Всеволода Нестайка. Паростки добра, людяності, справедливості, закладені дорогою нам людиною, звичайно, заколосяться гарним урожаєм.
Саме від особистості педагога-психолога починається складатися система під назвою психолого-педагогічний процес. Якщо вчитель зуміє налагодити дружні стосунки із дітьми та батьками, побачить недоліки у своєму характері, а головне буде готовим до їх викорінення, буде здатним критично ставитися до себе, зуміє проявить шляхетність, толерантність, тобто буде діяти згідно етичних норм педагога-логопеда, то успіх навчально-виховного процесу гарантований. Ми виховаємо Людину!
