XXI століття насичене, можна сказати, навіть, перенасичене проблемами, про які в минулому не могли навіть і чути. Починаючи з дорослих, і закінчуючи молодим поколінням, яке перестало поважати своїх наставників: батьків, учителів бабусь та дідусів. Прагнення навчити дітей моральності відразу закінчується словами: «я вже дорослий, не треба вмішуватися в моє життя». Але ж, про яку дорослість може бути мова? Діти в 10 років роблять такі вчинки, які прирівнюються до кримінальної відповідальності.

Сучасний світ втратив таке поняття як мораль, гуманність. Люди відносяться один до одного з ненавистю і жорстокістю. Постає питання: Чому? З яких пір почалося таке безладдя? Чому у людей немає поваги до самих себе і головне — як довго це ще триватиме? Який стан моральної культури буде в майбутньому і як це може відбитися на наступних поколіннях?

На мою думку, мораль людини починається з її внутрішнього світу. Саме так, як людина почуває себе у навколишньому середовищі, так вона до нього і відноситься. Коли в людини з її родиною досить адекватні відносини, коли в неї є певна стабільність у справах ( тут може бути і робота, і навчання), то не буде накопичуватися ненависть до ближніх. Відношення до близьких першочергово буде відображати духовний стан людини.

Банальний приклад: люди в метро проявляють один до одного стільки ненависті, борються за місце, хтось когось ненароком штовхне , вибачення не варто й чекати… Але ж одне єдине вибачення вже є проявом краплі моральності. Та зараз на вулиці, якщо стане погане, то ніхто не протягне руку допомоги, бо люди почали боятись один — одного, про мораль і добро забулися.

У сучасному світі спостерігаються часті випадки розпаду шлюбів і сімей. Діти дивлячись на своїх батьків, спостерігаючи за їхніми безкінечними і водночас дуже жорстокими сварками набираються цього зловісного досвіду.

Прояви моралі глибоко залежать і від ставлення до природи, що вже говорити про відношення людина-людина. На даному етапі розвитку людства глобальною проблемою залишається саме та, що стосується природи. Людина нівечить все живе, існуюче перетворює у власні умови для збагачення чи то просто для красивого життя, яке вимальовується часто у її мріях. Коли ж мрії здійснюються, то починає не вистачати ще чогось нового і гарнішого, ніж було попередньо. Скільки б людина не мала — їй завжди чогось не вистачатиме. А якщо, наприклад, людина знайшла своє кохання, вони живуть надіями, що завжди будуть поряд і все здавалося б так красиво, як раптом, відчуваєш зраду людини, навіть, не фізичну, а моральну зраду. А моральна ж зрада є найгіршою навіть за фізичну. Все зламано! Ти нікому не потрібний!

Коханої людини немає та й стимул до життя загубився. Люди замикаються в собі, далі просто перестають бачити сенс життя. З цього всього народжуються думки, які призводять до ситуацій, про які страшно й говорити. Самогубства, вбивства, а потім кримінальна відповідальність і нарешті кінець. Може це все і занадто, але ж таких випадків у нашому суспільстві вистачає. Постійне переживання людиною нудьги, негативно впливає на її моральну культуру.

Кожен крок людини, буття її на цьому світі піддається випробуванню на міцність і надійність. Свідомість особистості руйнується у кризових моментах, коли людина стає системою власного самознищення, у неї прокидається інстинкт самозбереження.

Важливо було помітити факт дружби у сучасному світі. Якщо між жінкою і жінкою вона не існує, між чоловіком та жінкою тим паче, а друзі — чоловіки теж часто зраджують один одного, то що говорити про майбутнє… Про справжню і стійку дружбу пишуть в книжках, а хотілося б нею гордитися і дорожити в реальності.

Духовно-емоційна сфера людей має тенденцію до зниження з кожним роком, а далі й з поколіннями. Дивно, що зараз поняття моральності для частини всесвіту є як феномен, як щось неіснуюче. Якщо і далі світ буде рухатися у такому звичному для всіх нас напрямку, з глобальними проблемами і без вирішення їх, то ми самі себе приведемо до знищення.

Розпочати вирішення цього безладдя хотілося б з кожної людини. Треба, щоб кожний із нас усвідомлював свою людську сутність, що людина – це істота, яка є носієм найвищих цінностей. А ще розпочати треба було б з батьків, які тільки стають на шлях відповідальності перед своїми дітьми й зі стабільності сімейного благополуччя. І, навіть, якщо його за якихось причин не вистачає, то треба не втрачати найголовніше в собі – моральні цінності. Недарма є заповіді, які ми інколи повинні для себе повторювати; головна із них, я вважаю — це «Любов до ближнього».

Моральне становище людства в наш час – це як ядерна війна, яка, хочеш того чи ні, захопить кожного. Але ж з кожної ситуації є вихід. Найголовніше в цьому світі пам’ятати про те, що ти людина. І головне у будь-яких життєвих ситуаціях не втрачати цього розуміння і усвідомлення.

Моральні перспективи майбутнього залежать від відношення дорослого до меншого і навпаки. Взаємне шанобливе ставлення, взаємна підтримка, взаємовиручка, піклування про менших і слабших, піклування, навіть, про тварин – це все є характеристикою моральності. Особливою і головною є гуманність, яка зараз загубилася серед брехні, зради і зла. Людство повинно повернути гуманність на рівень, який мало за часів наших дідусів і бабусь. Тоді не було такої розпущеності, яка існує зараз, люди не ставилися один до одного з приниженням. Трудилися, добивалися мети, мали сенс життя і не втрачали його під час кризових моментів. І хто ж сказав, що тоді було жити легше, ніж зараз… Головне, що мали віру в себе і в оточуючих, допомагали в розвитку цієї мрії в майбутньому, а ми сьогодні все руйнуємо.
Щоб моральність майбутнього не зникла, треба бути цілеспрямованим, принциповим, дисциплінованим, контролювати свій емоційний стан. Старатися зміцнювати впевненість у своїх особистих силах, не піддаватися спокусам, які можуть призвести до поганого, мати віру в себе і свої сили, боротися з лінню й труднощами на життєвому шляху, вчитися чи вміти допомагати один — одному і не лишатися людяності.

Підійшовши до кінця, можна зробити висновок, що мораль була і буде домінуючою серед духовних якостей людей, як би ми того не хотіли. Її розвиток вперед має бути прогресуючим, а не спадаючим. Майбутнє як і теперішнє повинно бути світлим та щасливим. Ми маємо зберігати традиції нашого народу. Не нівечити те, що будувалося поколіннями. Зберігаючи людяність і віру, ми будемо рухатися вперед поступово й правильно. Люди повинні довести, що моральність не померла, що вона була, є і буде вічною, а довести це ми маємо кожен особисто собі.