Самоствердження і жертовність

moral-religНароджуючись, людина стає повноправним членом суспільства: спочатку вона чиясь дочка чи син, брат чи сестра, згодом товариш, однокласник, друг, тощо.

Входження в соціальні групи передбачає інтеграцію загальноприйнятих правил і норм в своє «Я», іншими словами, людина повинна жити як усі: дотримуючись правил, роблячи все як потрібно – це все за для того щоб самоствердитися, зайняти місце в соціумі.

Самоствердження важливий етап формування саме своєї особистості, свого місця в соціальній групі. Його можна назвати реалізацією своєї унікальності, особливості, цінності.

Самостверджуюсь, людина займає певне місце у колективі, студентській групі, на роботі та статус.  Способи такого самоствердження кожен вибирає сам – завдяки своїм професійним навичкам або особистій чарівності чи за рахунок приниження інших людей. Тож якими шляхами ми досягаємо цього самого самоствердження?

Хтось має талант до чогось, хтось займається благородною працею, а хтось відданий своїй роботі і досягає високих успіхів – і за такі вчинки цих людей визнають, визнають ту їхню унікальність, неповторність і врешті решт їх і цінують за це. Таким чином виявляється реалізація всіх позитивних якостей людини. І особа, яка самоствердилася таким чином, дійсно може претендувати на підняття свого авторитету в групі, і бути впевненою в цінності та правдивості його.

Такий спосіб самоствердження є «чистим», з усіх сторін і, дійсно, ціннісним, проте він потребує і великих затрат часу та сил, проявлення відповідальності, трудолюбивості, сили волі, витривалості. Але тому деякі люди не хочуть стикатися з такими труднощами і обирають більш легкий шлях – самоствердження за рахунок інших. Вони просто принижують інших людей, словесно переконують, що вони кращі за інших, можуть навіть прикладати фізичну силу.

Звичайно, такий спосіб набагато легший і він не вимагає важких зусиль. Але ж він не є правильним, навіть отримавши такий авторитет, рано чи пізно совість «прокинеться», і людина засумнівається у правильності своїх вчинків.

Таким способами самоствердження можуть користуватися лише дійсно сильні духом люди, які мають гідну самооцінку і в разі чого, можуть постояти за себе та відстояти свою думку.

Але є люди не здатні швидко приймати рішення, бути конкретними і кардинальними в своїх діях, не здатні сказати «гостре слово», проте у них також є потреба в самоствердженні. Вони обирають інші шляхи, більш легкі.

От тут і проявляється уже жертовність. Людина може вважати, що її авторитет підніметься, якщо вона потоваришує з лідером чи шефом, для цього вона йде на всі можливі кроки: намагається сподобатися керівництву, догодити, навіть применшити свої достоїнства для цього. Такі люди жертвують своїм власним «Я», своєю незалежною думкою, своїм словом та правом вибору.

У них зникає креативність та ініціативність, неординарність та талановитість також занепадає, в результаті людина стає просто ніким, і тоді вона не те що втрачає авторитет, якого по суті й так не мала, тоді вона просто втрачає свою особистість. І от часто молоді люди в погоні за високими посадами, великою зарплатою, новими соціальними статусами, дипломами та сертифікатами втрачають дещо важливіше. Вони втрачають себе. З однієї сторони: самопожертва потрібна у цьому світі. Вона доводить, що ще існує проста людська безкорисливість і доброта.

Жертовність заради інших – це вищий прояв любові. Але самопожертва має бути розсудливою, яка не приносить шкоди жодній із сторін. Тому важливо знайти баланс між усіма сферами свого життя, при цьому не вдаючись до жертовності. Це велике мистецтво вміти поєднати важливі речі і щоб досягти успіху ми маємо цього навчитись. Слід знаходити час та приділяти увагу і своєму здоров’ю, і просуванню по роботі, сім’ї, друзям, розвагам та відпочинку. На мою думку, опанувавши це мистецтво, кожна людина буде щасливою.

Самоствердження часто розглядають як захисний механізм, який повинен вберегти людину від травмуючих ситуацій. Якщо у людини бракує якоїсь складової самооцінки, то з’являється роздуте почуття власної переваги. Людина намагається самоствердитися, щоб врівноважити свої недоліки. Тому такі люди потребують допомоги і дружнє ставлення, адже їх нездатність самостверджуватися без приниження інших людей, робить їх нещасними, не дозволяє повністю розкрити свій потенціал.

Кожна людина в своєму житті проходить етап самоствердження, і в кожного стоїть вибір як саме це зробити. Обрання того чи іншого шляху безпосередньо залежить від темпераменту та характеру людини, але часто на вибір впливає і оточення особи.

Людина, з щасливої, чесної та працьовитої родини напевно обере чесний шлях залуження авторитету, оскільки вона змалку до такого привчена. А що ж може обрати та, яка з дитинства мала брак любові та підтримки, не знала слів вдячності, переживала образи та, навіть, насилля. Звичайно, така людина виріщить самоствердитися завдаючи шкоди іншим, зароблятиме авторитет безжалісним та жорстким ставленням до інших, або ж просто займе позицію жертви, підлабузника, і матиме несправжній авторитет. Тож іноді, перш ніж винить таких людей, варто дізнатися причину такої їх поведінки.

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що самоствердження є важливим елементом формування особистості кожної людини, елементом який не можна випускати з уваги. Спосіб самоствердження кожна людина обирає сама, виходячи із своїх моральних принципі, життєвих цінностей та власних можливостей. Багато що в цьому виборі залежить від виховання, тож потрібно не переставати закликати молоді сім ї до правильного виховання своїх дітей, адже саме з них формується нове суспільство з своїми нормами і правилами.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>