Механізми та шляхи втечі від нещастя

neschastie«Не намагайся зробити щасливим весь світ, просто допомагай тим, хто з тобою поруч»

Тема, винесена в заголовок, звучить досить песимістично… Спробуємо розглянути, яким чином уникнути відчуття власного нещастя у житті та якими є основні шляхи подолання негативних переживань, пов’язаних із станом «не щасливості».

Аналіз все ж почнемо з визначення понять, тобто розуміння того, що є нещастям, а що – щастям. На тему щастя можна багато і щедро цитувати класиків. Вселяють теплі почуття думки: «Бути щасливим – це тихо, постійно насолоджуватися дрібницями, радіти їм. Адже вони мають здатність тихенько залазити в душу». Відповідно стає зрозумілим, що нещастя – це дещо протилежне, а саме – нездатність радіти дрібницям, насолоджуватися моментами життя, позитивно реагувати на певні сприятливі прояви оточуючого нас світу.

Втікати від нещастя важко. А може, і взагалі неможливо. Адже нещастя – це в першу чергу стан душі, а від стану власної душі – чи то позитивного, чи то негативного – ніяк не втекти. Імовірно, краще все ж говорити про уникнення відчуття нещастя та механізмів такого уникнення.

Що ж, найпершим видається здійснити аналіз того, чому саме я нещасливий. Зазвичай такий стан обумовлений якоюсь негативною подією. Але нещастя – це усе-ж-таки стан, відчуття, яке можна коригувати, на відміну від негативної ситуації. Як кажуть, «не можеш змінити ситуацію – зміни своє ставлення до неї». Ця теза добре працює у ситуаціях, за яких людина відчуває себе погано.

Розібравшись у причинах стану нещастя, набагато легше вдасться визначитися із стратегією подолання даного стану. Адже ми можемо просто світ чувати нудьгу через відсутність значимих подій, активного життя, або цікавих знайомств, і при цьому відчувати себе нещасливими. З іншого боку, відчуття нещастя може бути обумовлено серйозними труднощами, випробуваннями, що спіткали людину, певною бідою, трагедією тощо. Вихід з негативних емоційних та інших психічних станів у даних ситуаціях буде кардинально іншим.

Спільним для усіх типів переживання нещастя є те, що майже завжди цей стан не є продуктивним. Він лише вганяє людину ще глибше у власну печаль, поглиблює проблему і як наслідок – із неї (як і з нещастя) стає все складніше вибратися.

Ще одним механізмом виходу зі стану нещастя назвемо залучення зовнішньої допомоги. Це може бути і допомога друзів та близьких (хоча б морально-душевна), або занурення у роботу, хобі, дозвілля та інші види діяльності. Залучаючи ресурси зовні, ми, з одного боку, забезпечуємо погляд «зі сторони», а з іншого – відволікаємося і переключаємося з проблеми чи ситуації, яка викликає у нас такий негативний стан.

Не найкращим, але все ж розповсюдженим механізмом втечі від нещастя (у даному випадку саме втечі) є вживання психоактивних речовин – алкоголю, наркотиків, а також ліків (антидепресантів тощо), які лише притупляють відчуття або короткочасно замінюють їх на інші, проте відходу від стану нещастя може і не відбутися. Цей механізм найбільш простий (на перший погляд для більшості людей, принаймні не потрібно вкладати багато зусиль), проте і найменш дієвий та має значну кількість інших негативних наслідків.

Наші предки, ще з давніх часів мали багато проблем, від яких хотіли позбутися методом забобонів. Незважаючи на нашу освіченість деякі з нас і досі вибирають методи втечі від нещастя наших предків вони вперто продовжують тягнути нас в минуле – це сформовані з роками наші забобони про: чорну кішку, переходження дороги з повними та пустими відрами, носіння різних оберегів та амулетів. Реальної дії забобони не мають, а скоріше є розрахованими на випадковість справдження.

Найпоширенішим механізмом втечі від нещастя в давні часи і дотепер залишається церква. До неї ми звертаємось коли нам добре і коли нам погано, але зазвичай більше коли нам погано. Церква несе відповідальність за всі наші нещастя у світі. На її плечі ми перекладаємо свої гріхи, молимося оберігаючи від бід та нещастя наших дітей, рідних та близьких, а також звертаємось до священників, щоб відпустити наші гріхи. Стаючи на коліна промовляємо перед святими образами свої молитви до Бога.

Яким же є найкращий механізм втечі від нещастя? Втікати до щастя! Тоді, імовірно, втеча буде вдалою. Лише щаслива людина, або така, яка прагне щастя, кохання, взаємної підтримки та гармонійних стосунків з оточуючими, є найбільш продуктивною: і творчо, і професійно, і особистісно, і життєво.

Від нещастя втікати непотрібно, тому що від нього не втечеш — це 100%! Краще змиритися з тим що в житті можуть бути різні ситуації, і в нас не завжди знайдуться відповіді на питання які будуть нам поставлені. Життя підносить нам різні сюрпризи, до яких ми звісно, що не будемо готові зреагувати так , як це потрібно, але ми повинні сприймати все, і якомога менше жалітися!!!

Як казав Л.М. Толстой, «треба вірити в можливість щастя, щоб бути щасливим». Дійсно, дана теза якнайкраще виправдовує себе у реальному житті.
Список літератури:

1. Василюк Ф. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). – М.: Изд-во МГУ, 1984.
2. Холлис Д. Перевал в середине пути: Как преодолеть кризис среднего возраста и найти новый смысл жизни. – М.: Когито-Центр, 2008.
3. Хухлаева О. Психология развития: молодость, зрелость, старость. – М.: Изд-кий центр “Академия”, 2002.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>