З історії Просвітництва у Франції і матеріалізму по праву слід виділити Клода Адріана Гельвеція . Він був одним з найпрозорливіших і далекоглядних мислителів та філософів , який в свій час зосередив зусилля на проблемах тогочасної етики .

У його цілях було створення певного етичного та соціологічного вчення . Саме через це у Гельвеція виник інтерес до теоретичних пізнавальних питань .

Він був переконаний , що наш світ побудований матеріальним . І що ця матерія постійно рухається . Був проти агностицизму та теорії походження світу від Бога .

Вважав , що , що нас оточую створюється законодавством . Саме він першим почав заявляти публічно , що закони роблять все . А існуюче законодавство визначали ідеї , які панували в суспільстві ( корисні , шкідливі , байдужі ) . Через те , що люди дуже себе люблять , то вони діють згідно з корисними ідеями .

Філософ допускав такого твердження , що суспільство стане справедливим лише за умови , якщо кожна людина буде поєднувати свої інтереси і інтересами інших . Люди , на його думку , егоїсти . Але в їхніх же інтересах жити на благо суспільство . Вони не з’являються на цей світ вже злими чи добрими . Оточення , середовище та виховання робить її такою чи іншою . Також розумна людина чи не розумна – це теж залежить від виховання .

Припускався такої думки , що всі можуть бути рівними . Наприклад , рівними у своїх інтелектуальних здібностях , моральних . Саме через це вони повинні дотримуватись законів і бути рівними саме перед ними , і не більше .
Також Гельвецій вважав , що кожна людина прагне до щастя , і це нормально . І саме це її прагнення вона досягне у суспільстві , яке буде очолювати розумний монах .

Філософ не розумів усі ті священні культи та поклоніння богам .

Сам намагався створити науку , яка б вивчала моральність . Він виділяв два почуття : любов до задоволення та відразу до страждання . І вважав , що з цих двох почуттів виникає третє-любов до самого себе . Останню він виділяв з-поміж усіх ,тому що любов до себе керує людиною , направляє її по життю , до певних інтересів та бажань .

Навчав , що кожному потрібно в міру приборкати себелюбство . Тому що не зробивши цього , людина зіткнеться з іншою також ж людиною , і відбудеться зіткнення поглядів , думок , бажань . А інколи саме це призводить до справжнісінького егоїзму . В принципі , можна припустити , що найголовніше місце в концепції Гельвеція займає власне не егоїзм , а пошук тієї дороги , при якій людина, прагнучи до індивідуального блага та спокою , не тільки не шкодитиме соціуму , але і буде позитивно впливати на нього .

Виділяв аморальні вчинки – це ті , які заважають іншим людям , які принижують інших , не враховують їх інтереси , які шкодять навколишньому середовищу , всьому тому , що нас оточує . Вищим критерієм моральності є той момент , коли суспільне благо включає у себе благо кожної людини . У той же час , Гельвецій припускався такого твердження , що нема нічого поганого , якщо ми задля народу будемо саме ігнорувати та не звертати великої уваги на інтереси панівних феодальних станів . У цьому нема нічого поганого . Адже їх менше ніж простих людей , тож в ім’я народу можна так чинити .

Гельвецій вважав , що кожна людина має дотримуватись законів , чинити як каже політичних устрій . Без цього він не бачив виховану націю , народ . Саме цього люди мають дотримуватись , щоб у державі був порядок . Схилявся до тієї думки , що саме від правління , від державного устрою залежить чи буде моральність у державі