Етико-філософські думки видадтних вчених Києво-Могилянської Академії

KMAКиєво-Могилянська Академія, яку заснував Петро Могила, був одним із найкращих наукових центрів Європи, в якому навчалися представники слов»янських народів, таких як: росіяни, серби, хорвати, болгари.

Питання, над якими працювали вчені академії були спрямовані на вирішення деяких людських проблем, наприклад : соціальних, духовних, етичних.
Видатні мислителі, такі як: Ф. Прокопович, С. Яворський, І. Гізель, Г. Щербацький істотно вплинули на розвиток філософії та етики в Україні.
Інокентій Гізель (ХVІІ ст.)

І. Гізель багато уваги приділяв моральності, та проблемі людини, він намагався обґрунтувати ідеї громадянського гуманізму. Цьому запитанню був присвячений праця «Мир з богом чоловіку». І.Гізель звеличував людину так, що їй приписувалася здатність не лише міркувати зло і добро, а і на свій розсуд пояснювати церковні настанови, Божі заповіти. Також І.Гізель наголошував на тому, що головне призначення людського буття є активністю людини, яка спрямована її працею.

На думку І.Гізеля кожна властивість має здобути свою досконалість, що характеризується вищим рівнем інтенсивності. Інтенсивність змінюється лише тоді, коли або додаються, або віднімаються властивості.

Феофан Прокопович (кінець XVІІ — поч. ХVІІІ) на мою думку, теж зробив вагомий внесок на розвиток етичної думки в Україні, автор теж велику кількість уваги наділяв вивченню проблемі людини, так як він вважав «що кожна людина має бажання і діє заради його здійснення». Якби згідно думки Ф.Прокоповича людина не хотіла б чогось досягти, або мати, вона б нічого за для цього не робила, а так з’являється стимул певної діяльності для досягнення мети. В праці «Етика» автор наголошує на тому, що : «..дослідження і навчання — це те у чому полягає вищий ступінь добра або найвищий ступінь щастя і блаженства».

Георгій Конинський та етичні погляди (XVІІІ ст.). У праці «Моральна етика або філософія» автор обширно досліджує людську природу та пояснює складність концепції активності людини. Також показує взаємозв’язок активності та соціальної діяльності із відповідальністю за вчинки та вибір. Вчинки людини та її моральний вибір пов»язані з волею. Воля підпорядковується розуму, та виконує його практичні дії.

На думку Г. Конинського досконалим вважається такий моральний вчинок, який є підґрунтям розуму і волі.

Людина повинна сягнути до насолоди, але не має права знищувати людські життєві цінності.

У таких науках як: логіка і етика, автор звертався зокрема до природних речей та людських проблем. Г. Конинський зробив великий вклад у розвиток української філософської та етичної думки, який був започаткований його попередником Т. Прокоповичем.

Г.С.Сковорода та його етичні погляди (XVІІІ ст.) — один із важливих представників доби Просвітництва.
В той час, коли інші вчені Києво-Могилянської академії пізнавали природу, в центрі вчення Г. Сковороди були етично-гуманістичні проблеми. Духовність він порівнює з двома світами видимим зовнішнім та невидимим внутрішнім.

Невидиме знаходиться у всіх речах, так наприклад, вчений вважав, що людина — це єдність видимого та невидимого. Тому вона тотожна Богові, якого ми пізнаємо лише завдяки моральному вдосконаленню.

У етичних поглядах вченого сходяться християнська і антична традиції. Автор стверджував, що якщо істина та щастя можливі, то лише тут і зараз. Для того, щоб знайти щастя необхідно пізнати самого себе і мати добре серце.

Саме ці особливості будуть твердити про високо моральність особистості.
Сковорода пройшов через ідейно-естетичну еволюцію. Філософсько-етичні погляди вченого формувалися поступово. У шістдесятих роках Сковороду цікавили принципи практичної поведінки людей.

Спадщина Г.Сковороди є великим надбанням вітчизняної культури 18 ст., його і»мя займає важливе місце в ряду видатних мислителів, він мав добру славу і був мудрою і трудящою людиною.

У його вченнях відображені переживання і настрої трудящого народу. Все його життя мало вигляд наочного втілення його філософського вчення. Розроблена професорами філософська концепція Києво-Могилянської академії, це теоретичний культурний вираз українського бароко. Вона утвердила духовну культуру і філософію як самостійну теоретичну діяльність. Таким чином і зростає філософська система автором якої і був Г.С.Сковорода.

Велику кількість уваги вчені приділили проблемі взаємозв»язку розуму з волею, а щастя вбачали у сумлінній праці, яка б приводила до досгнення життєвого успіху і здійснювалася для власного добра, родинного і державного. Такий життєвий успіх мав забезпечуватися особистими заслугами.
Таким чином щастя — це задоволення духовності людини.

Отже, етичні погляди вчених різні, але всі вони важливі по-своєму, адже істину можна пізнати лише пройшовши через багато хибних тверджень. В даному есе розглянуті знамениті вчені які досліджували розвиток етичної думки, вчених які досліджували і розвивали таку науку як етика дуже багато, і кожен з них зробив великий внесок у розвиток етики, пройшовши великий шлях становлення, на якому утвердилася етична традиція, якій належить важлива роль в історії вітчизняної етичної думки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *