Совість – це внутрішній монолог, хоч
частіше буває діалогом, навіть багатоголосою
дискусією. Латинське прислів`я говорить: «Совість –
тисяча свідків». Не дозволяючи заснути духу, в людині
сперечаються вічний опонент з вічним захисником.
Вічний суддя в людині бачить, чує те, що приховано від
суспільної думки, — протиріччя між переконаннями,
помислами, мотивами і безпосередньою діяльністю.
І звідси — вчинок може бути потаємним і очевидним.
«Чим складніший внутрішній світ особистості, чим різноманітніші ставлення людини до навколишнього світу, тим сильніша потреба врівноважити свій духовний світ і бути незалежною особистістю. Людина починає творити суд над собою, і вона згодом переконується, що там, у середині, існує якась могутня і потаємна сила яка сама для себе є законом. Це – совість.» ( Є. Винокуров).
В демократичному суспільстві поняття «совість» та «свобода» завжди йдуть пліч-о-пліч. Свобода совісті є фундаментом загальнолюдських цінностей, прав та свобод людини, без яких її нормальне життя у соціумі не можливе. Свобода совісті є важливою філософською, релігієзнавчою та правовою категорією. Сутність цього питання складається з понять «свобода» та «совість» .
Свобода – це здатність людини чинити відповідно до своїх бажань та інтересів. Поняття «свобода» несе за собою свободу особистості в її діяльності, але насамперед її духовну свободу.
Поняття «совість» у суспільстві розуміється як – здатність людини самостійно здійснювати моральний самоконтроль, нести відповідальність за власні погляди та вчинки перед іншими.
На сьогоднішній час у суспільства є загальноприйнята думка, що людина та совість , це нажаль зовсім несумісні речі. Люди сприймають це поняття по різному, адже життєвий досвід та переконання у кожного різні. З часом та розвитком технологій суспільство давно втратило таку моральну цінність як – совість. Мало хто уже розуміє, що чим більше гарних вчинків кожен з нас зроби для соціуму, тим більше фізичної і моральної свободи ми матимемо, тим самим хоч трішки покращимо загальнолюдські переконання.
В даний час в житті людини більш вагомим та значущим стало матеріальне становище, всі з часом чомусь стали забувати про такі прості, але невід`ємні суспільні цінності як совість, доброта, честь, справедливість. Потрібно зрозуміти, що якщо чинити «по совісті» стосовно інших, то будеш вільною людиною перед власним сумлінням, суспільством, а головне перед Богом. Слово «совість» приховує в собі надзвичайно прекрасні людські якості: щирість, повага, людяність, розуміння та бажання прийти на допомогу іншим в будь-яку мить, як другу так і ворогу. Свобода та совість завжди будуть йти поряд у нашому житті.
З цього приводу можна надати велику кількість прикладів які особливо актуальні на сьогоднішній день. В нашому суспільстві особливо гострим та дискусійним є питання влади. Чомусь склалось таке враження, що влада нашої країни взагалі не зустрічалась або не знайома з таким поняттям як – совість! І нажаль це дуже добре демонструється на прикладі нашої держави. Чому коли людям нашої держави як ніколи потрібна підтримка, вони тримаються осторонь?
Чому коли інші гинуть за нашу країну та свободу, вони продовжують вести себе безчесно?! Чому так повелося, що коли отримуєш статки та владу, забуваєш про мораль і совість? Чому все так змінилося, що нас штовхає до таких речей, адже прикладом може бути не тільки влада, але і медицина та освіта… Наше суспільство змінилось, воно втрачає найцінніше – людяність, разом з тим втрачається також свобода думки, вибору та дії. Нажаль ми втрачаємо відчуття реальності того, що головним в житті є аж ніяк не гроші та влада над іншими, а проста і доступна кожному доброта.
Чому відсутність у людей совісті уже стало нормальним та давно знайомим явищем?. Частіше всього вважається, що це наслідки поганого виховання дітей, адже як всім відомо, моральні якості закладаються у дітей ще в дитинстві. Тоді кого в такому випадку звинувачувати: батьків, які не досить добре виховують своїх дітей, не вчать зрозуміти принципи людського існування, чи дітей, які частіше всього виховуються телевізором або Інтернетом?
Питання совісті стає не цікавим для нинішнього покоління, тому йому і приділяється мізерна кількість часу. Підводячи підсумок можна сказати, що свобода та совість це нероздільні поняття, а особливо в наш час. Якщо людина пам`ятає про людські цінності, значить вона буде все життя совісно відноситись до інших, та намагатиметься навчити цього своїх дітей та оточуючих. Маючи совість та гідність людство ніколи не буде поневоленими. Нашому суспільству потрібно зробити зовсім не багато, зробити так, щоб майбутні покоління не дізнавалися визначення понять «совість» та «свобода» з різноманітних книг, а знали та відчували це на прикладі рідних, батьків та оточуючих. Щоб досягти цього кожному потрібно починати з себе, з власного прикладу, і можливо дуже скоро питання про совісність, уже не буде так гостро стояти перед суспільством.
