Розкаяння як акт глибокого перегляду особистістю засад власної поведінки та свідомості

soromЖиття крокує швидким темпом ,темпом в якому немає часу для репетицій і тим більше для повторів.

Людина ніколи не може передбачити, що чекає її за поворот,не знає чи правильними були її дії в даному випадку не може передбачити наслідок своїх дій. У житті кожної людини були такі ситуації, коли думаєш якби можна було повернути час назад я б вчинив по іншому ,але час назад повернути не можливо.

Проте людина завжди може виправити свій вчинок ,шляхом до виправлення неприємного наслідку наших вчинків є розкаяння. В цьому творі я не буду піднімати тему злочинів,які пов’язані із кримінальною відповідальністю,а просто хотілося б висловити свою думку про злочини моральні,так би мовити духовні,які ми чинимо проти свої близьких та рідних і взагалі проти всіх хто нас оточує. Що ж таке розкаяння На мою думку розкаяння це почуття відповідальності особистістю за свої вчинки, і пов’язаний з докорами сумління та почуттям провини .

Дуже багато про поняття розкаяння написано у богословській літературі а також дуже багато про розкаяння було сказано філософами різних часів. Розкаяння протягом довгого часу займала важливе місце в різних релігіях та культурах. В різних країнах трактували дане поняття по різному, наприклад в Європі слово розкаяння раніше означало поворот ,повернення,це пояснювалось тим що людина коли розкаюється знаходить справжню мету свого існування .

Грецьке походження даного поняття слово (metanoia)— означало зміна людини на інтелектуальному рівні ,зміна розуму. На відмінну від грецького ,латинське слово розкаяння(poenitentia)- означало покарання. У філософії до поняття розкаяння включають чотири елементи. а) визнання людиною відповідальності за свої вчинки чи слова б) визнання та засудження людиною власних вчинки;в) готовність особистості отримати за свої дії справедливе покарання;г)прагнення виправити свої не добрі вчинки та зміна свої внутрішніх цінностей .

Вважається розкаяння та вибачення за вчинене потрібно так би мовити жертвам ,також воно потрібне і тим хто це скоїв , для того аби зняти із себе тягар та очистити душу. Я вважаю розкаяння це камінь який з кожним днем стає важчий,проте від нього не так легко позбавитися, адже не так легко переступити через власну гордість та саме головне не кожній людині вистачає сміливості визнати власну не правоту в першу чергу перед самим собою та перед людиною або людьми перед якими завинили.

Але, щоб звільнитися від тягаря потрібно іноді переступити через свої принципи та зробити крок вперед,звичайно усі знають, що розкаяння є важким для людської душі ,і що б розкаятися потрібно проявити мужність,справжнє розкаяння це перегляд людиною мотивів власної особистості та свідомості,і в випадку розкаяння надзвичайно важко підібрати правильні слова. Наші недоліки та негативні сторони тільки примножуються ,і взагалі можуть знищити все світле в нас самих. І дуже важливо зізнатися в першу чергу собі про свою не правоту ,адже як казав Григорій Сковорода: «Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом буде безсоромно виправдовувати своє невігластво, що є найбільшою вадою».

Можна виділити причини які заважають людині розкаятися це страх ,виправдання та сором. Отже як ми вже згадували раніше не бажання розкаяння найчастіше залежить від самої та її страху у цьому зізнатись, так саме боїться виглядати слабким, навіть можна сказати виглядати жалюгідним, проте це зовсім не так ,адже розкаяння це сміливість, набагато складніше розкаятися ніж приховувати свої недоліки в якихось вчинках.

Як кажуть майбутнє за тими хто вміє каятися ,за тим хто вміє загладжувати свою вину. Небажання у розкаянні є пошук і знаходження причин ,які виправдовують недобрий вчинок людини. Також до ряду причин можна віднести страх, втрати власної гідності ,ці всі причини взаємопов’язані ,і можна сказати що їх об’єднує страх і гординя.

Справжнє розкаяння супроводжують сором, відчуття провини та бажання виправити скоєне ці почуття проявляються тому що людина відчуває відповідальність за свої вчинки, особливо негативні ,і це почуття воно як черв’ячок який без перестану точить душу людини – це відчуття надзвичайно обтяжливе для психіки людини. Коли людина визнає свою не правоту вона не втрачає свою честь,а навпаки рятує її,адже як казали в стародавні часи хто розкаявся у своїх не добрих вчинках чи помислах той майже не винен.

Вибачення не тільки рятує честь людини,а також вона звільняється від тягаря який вона носить на своїй душі,алей заслуговує пошану і іноді таку людину починають цінувати за її щирість та сміливість,адже коли людина зізнається у власній слабкості вона стає сильнішою. І найголовнішою причиною яка стає на перешкоді до розкаяння це страх покарання. Ми не говоримо про покарання законом ми маємо на увазі духовні злочини про покарання,засудження та зневірою в людині.

Людина боїться,що після того як вона зізнається від неї відвернуться ті яких вона не хоче втрачати,боїться бути відторгнутою. Звичайно розкаяння це дуже добре проте було б просто чудово, коли ми б не мали в чому розкаюватися і за що просити вибачення це власне моя думка,проте є інші люди із своїми думками одна із яких,що без помилок неможливо і краще відразу розкаюватися у вчиненому ніж не чинити нічого і я частково погоджуюся із цією думкою адже ми не ідеальні і не буває доброго без поганого було б життя одноманітне і зовсім нете якби все було добре адже іноді потрібно трішки солі в наше життя, щоб відчути наскільки нам дорогі наші близькі, щоб відчути, що ми іноді буваємо не праві по відношенню до них,щоб відчути дійсну вагу людини в нашому житті.

Хотілося б додати, що розкаятися ніколи не пізно,але я вважаю, що дуже важливе вчасне розкаяння,адже буває так,що твоє розкаяння,вибачення вже нікому непотрібне. А коли розкаявшись не маєш змоги попросити вибачення за сказане чи скоєне загладити свою вину на душі стає ще важче.

Отже, давай те будемо просити вибачення і вибачати своїх рідних та близьких нам людей, щоб не втрачати дорогих нам людей.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.