Релігійні концепції походження моралі

poppРелігія з латинської – зв’язок; -віра, система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей набір духовних, культурних, моральних цінностей, які обумовлюють поведінку людини. Виходячи з цього визначення, неможливо не згадати про мораль. Адже, як не крути, її ми бачимо, майже, всюди. Мораль – система поглядів, яка регулює моральну поведінку людей.

Суспільство і сама людина — продукти тривалого історичного розвитку. Вихід людства з тваринного стану визначався виникненням трудової діяльності і перших зачатків громадської колективності. З того часу як мавпоподібний предок людини почав обробляти перші кам’яні знаряддя праці, потрібні сотні тисяч років, щоб з’явилося перше товариство на землі — родовий лад. Звернення до глибин історії дозволяє усвідомити всю складність вирішення питання про походження моральності.

Дійсно, коли виникає мораль і що вона являє собою на початку? Відповідаючи на питання про походження моральності етика виходить з вчення про форми суспільної свідомості. Судячи за даними ряду наук на ранніх етапах розвитку, людина володіла архаїчною свідомістю, яка представляла собою не розчленовану єдність, де ще не виділялося пізнавальне, моральне, художнє ставлення до світу.

Тільки при родоплемінному ладі починаються процеси диференціації форм суспільної свідомості, виокремлення початку науки, мистецтва, релігії, моралі. Ось чому стосовно до віддаленої епохи людської історії можна вважати питання лише в рамках цієї нерозчленованої свідомості.

Перші знаряддя праці, які виготовляла і створювала людина, носило універсальний характер, за їх допомогою здійснювалася найрізноманітніша діяльність.

Праця — найперший двигун соціального розвитку. Він означав появу нової форми передачі та накопичення досвіду, відмінною від біологічного пристосування до середовища і природного відбору, форми, що має потужне джерело саморозвитку — вдосконалення знарядь. Узгодженість у трудовій діяльності первісних людей не відразу стала досягатися шляхом моральної регуляції. Таким чином, праця зумовлював розвиток всіх соціальних відносин і через них походження моральності.

Не можливо не згадати І. Канта, він, якось зауважив, що «моральний закон відкриває мені життя, незалежне від живої природи і навіть від усього чуттєво сприйманого світу». Більше за все, подібні уявлення були притаманні людям з найдавніших часів, коли правила та норми спілкування між людьми розглядалися в якості встановлення вищих істот.

Якби людина була б творцем своєї моралі, кажуть богослови, то вона встановила би такі правила, які б легко було б, втілювати. А насправді доброчесна поведінка нерідко вимагає значних зусиль, а інколи і самопожертви.

Релігійні концепції моралі мають багато як і переваг так і недоліків.

Не потрібно забувати, що системи моралі були поширені в Давньому світі, і їх дотримувалися також мислителі. Наведу приклад, Демокріт стверджував: що тільки ті люди люб’язні богам, яким ненависна несправедливість.

З його слів можна зробити, міні, висновок, а саме, що боги людям дають лише все добре, і нічого крім цього. Як відомо, мораль недооцінювалась в ті часи, адже, її розглядали з точки зору, як елемент надбудови. А ось походження моралі в ХХІ столітті розглядається по іншому.

Ось з моїх спостережень, я бачу, що в людей на першому місці визначається: робити людині добро чи зло. Але все-таки найбільший сенс, на мою думку, полягає не в тому. Тому що, і в ті часи, і в наш час існувало як і добро, так і зло, але все рівно це все має велику різницю. Зараз люди, в якісь мірі, як на мене, більше самостійно все виконує, без допомоги іншому.

І це вже давно все це вступило в практику. Навіть, і я інколи, коли задумуюсь, то в деяких ситуаціях, мені навіть самостійно щось легше зробити ніж з кимось. А це все і є моральність. Але, я так думаю, що таке відчуття і бажання не лише в мене виникає, і все спирати на моральність не можна, тому що це все залежить від певної ситуації та події.

З точки зору еволюційного підходу до моральності остання постає у вкрай загальному вигляді: мораль виявляється зведеною до адаптації і пристосування, альтруїзм — до кооперації, любов — до розвиненої біологічної потреби будь-якого вищого тварини в ласці. Еволюційна концепція альтруїзму досить специфічна: це — поведінка, єдиним критерієм оцінки якого є результати, а саме, пристосованість індивіда чи групи; результати, які досягаються за рахунок тієї особини, яка проявляє альтруїзм.

Еволюціоністи відносять до альтруїстичним дії, з яких надається допомога іншим у момент небезпеки, допомога слабким (хворим, пораненим, малюкам, старим), передача своєї їжі, своїх знарядь і знань іншим. При цьому будь-які дії такого роду, незалежно від мотивації, визнаються альтруїстичними. Тим часом, історичний розвиток етичної думки людства йшло шляхом прояснення характерні особливості моралі, моральних рішень і дій. Так з’явилося поняття альтруїзму, що позначає не будь-які відносини допомоги та продуктивної взаємодії, у тому числі мотивованого отриманням задоволення і користі, — але поведінка, безкорисливо зорієнтована на благо іншої людини.

Отже, підводячи підсумок, хочу виділити та звернути увагу на те, що мораль в нашому ХХІ не всі цінують, і майже ніхто не замислюється над нею. В даний час всі люди змінилися… І навіть не знаю чи на краще це чи ні. Людина, яка жила в тому столітті, напевно б зауважила, і наголосила на тому, що в ті часи і люди були кращі і жилося так само, а якщо запитати людину, наприклад, сучасну, в неї б була б геть інша відповідь.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *