Етичні та політичні роздуми Володимира Мономаха

MonomahВолодимир Мономах великий київський князь, політичний діяч, мислитель морально-етичного напряму, основоположник християнського гуманізму. За час свого правління зміцнив внутрішню та зовнішню політику, удосконалив законодавчу систему, зробив значний вклад у розвиток освітньої і культурної сфери Київської Русі. Про діяльність князя можна говорити дуже багато, оскільки вона не обмежується введеннями чи змінами окремих законів.

Володимир Мономах був поміркованим правителем Русі, зумів на деякий час зупинити роздроблення держави, закликав князів уникати міжусобиць і чвар. Дружби з ним прагнули правителі багатьох країн світу. Уся діяльність князя будувалася на високих морально-етичних принципах, а саме: доброті, чесності, гідності, любові до рідної землі, повазі. Усі моральні принципи Володимир Мономах передав предкам у своїх всесвітньовідомих безсмертних творах, таких як «Повчання Володимира Мономаха дітям», «Письмо до Олега Святославича». Твори Володимира Мономаха представляють перед нами яскравий образ освіченої людини.

«Повчання Володимира Мономаха дітям» являється політичним і моральним заповітом нащадкам. Твір був написаний приблизно у 1117 році. За свідченням багатьох дослідників та істориків він писався протягом тривалого часу. В цей момент князю було уже 64 роки, за його плечима було довге і тяжке життя, десятки військових походів, великий досвід дипломатичної боротьби, признання княжого «столу», і йому було що розказати потомкам і чому навчити їх.

Своїм твором «Повчання» князь прагнув закріпити моральні принципи і переконував наслідувати їх. Свої настанови Мономах підтверджував прикладами з власного життя, звертався до джерел Святого Письма, користувався «Завітами дванадцятьох патріархів», «Повчання синам Ксенофонта» та «Повчання синові Феодори».

У «Повчанні дітям» Володимир Мономах пише про те, якою повинна бути справжня людина, якими якостями, рисами характеру і чеснотами вона має володіти. Подає образ ідеального правителя, заступника землі Руської. Вказує на основні заповіді людського життя. Навчає дітей не дозволяти сильним знущатися над слабшими, не вбивати, стерегтися гордощів, не лінуватися, поважати старших, не брехати.

«Повчання» складається з трьох частин. Перша частина – це релігійні вказівки, у другій частині подаються правила , що стосуються обов’язків князя, у третій частині автобіографія автора, яка повинна бути дітям прикладом і наукою.

Перша частина містить у собі уривки з богослужних книг, тексти Святого Письма. У цій частині автор прославляє Бога, наголошує на його могутності і любові до людей. Закликає всіх до каяття, поклонів і молитви. Саме у цій частині Володимир Мономах описує моральні правила, які на сьогоднішній день втратили серед суспільства свою значущість та цінність. Наприклад Мономах підкреслює, що потрібно прощати всіх, не лукавити, соромитись старших, не лютувати словом…

Друга частина твору заповнена світськими порадами у дусі християнської гуманності. Тут великий князь наказує допомагати бідним, вдовам, сиротам. Забороняє карати винних чи не винних смертю. Ця система моралі стала революційною, оскільки зовсім скоро на Русі відмінили смертну кару. Велить шанувати священиків, ченців, старшин. Застерігає від брехні, пияцтва, розпусти. Ідеальний правитель повинен бути взірцем для всіх, він не може покладатись на підлеглих, і усе повинен перевіряти сам, бути справедливим і чесним. Подає Володимир і повний розпорядок дня правителя, у якому вагоме місце займає політична діяльність. Друга частина «Повчання» фактично є дидактичною, і вона переходить до третьої частини, яка є автобіографічною.

У третій частині Володимир Мономах розповідає про свої численні походи, перемоги, пригоди, бої. Описуючи свої перемоги, Мономах всьому завдячує Богу.
До «Повчання» приєднано «Письмо до Олега Святославича», у якому Володимир закликає всіх руських князів до примирення заради загальнонародних інтересів. З твору ми бачимо, що Володимир піклувався про свою державу, її цілісність, стійкість і загальний розвиток.

На сьогоднішній день «Повчання Володимира Мономаха» є актуальним твором, оскільки у ньому піднімаються важливі питання моралі, моральних чеснот, про які суспільство забуває чи замінює їх аморальними законами та правилами. Читаючи цей твір, багато корисної інформації можна почерпнути для свого життя, використати поради князя, поринути у далекий світ Київської Русі та пізнати історію цієї держави. «Повчання» може стати настільною книгою для батьків, педагогів, вихователів, політичних діячів.

Окремо можна сказати про політиків, які фактично забули про справедливість, повагу, чесність, совість, через халатність яких страждають прості люди. Саме у «Повчанні» передається образ ідеального правителя, його суспільної, політичної та економічної діяльності. Так чому б не почерпнути урок, який, на мою думку, ніколи не застаріє? Чому політики фактично повернулись до далеких князівських міжусобиць у сучасному варіанті? Можливо на ці запитання можна говорити багато розумних речей, про те я скажу одне: відсутня моральна свідомість, втрачене почуття обов’язку та сорому, забуті старі цінності і настанови предків.

«Повчання Володимира Мономаха» є важливим атрибутом у розвитку нашого свідомого українського суспільства, яке прагне жити краще, яке прагне до позитивних змін.
Я вважаю що «Повчання» стане добрими порадником у будь-яких починаннях, і неважливо, що це буде – політика, економіка, культура чи освіта. Головне в житті не забувати про доброту, чесність і повагу!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *