Становлення і розвиток етичної думки – довгий процес, витоки починаються на ранніх етапах розвитку суспільства. Перші так – звані системи, що досліджували моральні процеси, з’являлися на розвинутішій стадії класових відносин. На протязі довгого часу люди хотіли зрозуміти природу моралі та моральних цінностей, зрозуміти певні життєві позиції, орієнтуватися у життєвих ситуаціях.
Відносини у суспільстві, це перш за все моральні цінності. Велику роль відіграють релігія і мистецтво, у яких протягом багатьох століть накопичився певний моральний досвід. На мою думку тільки етика прагне до вирішення життєвих проблем.
Етика зароджувалася ще у давнину, коли відбувалося становлення класового суспільства та поділу праці. Вона стає способом розгляду моральних проблем, які виникають перед людиною,існують у повсякденному житті. Життєві питання осмислюються етикою як наукою про принципи і норми поведінки. Етика повинна була дозволити і теоретичні питання про мораль, про теорію моралі, тобто навчити людину правильно жити та чого прагнути.
Перші етичні уявлення відносяться до раннього періоду розвитку людства та пов’язані вони із становленням класового суспільства. Перші етичні прояви виникають у країнах Стародавнього Сходу. Становлення класового суспільства відбувалися вкрай уповільнено. Була відсутня власність на землю , тому було нерозвинене товарне виробництво. У такому суспільстві людина залежна і немає ніяких прав. Сутність етичних навчань полягає у тому, щоб підкоритися йому, не мати свого «Я», дотримуватись традицій наших предків.
Головне місце в етиці Конфуція займає поняття , яке полягає у покорі підлеглих, поваги до батьків.
Антична етика ставить такі вимоги, про те що все має бути взаємопов’язане, розум у всьому , особистість відповідати певним нормам, а все що стається не випадково.
Середньовічна європейська етика пов’язана з християнською релігією. Найяскравіший представник середньовіччя це Августин Блаженний.
Культура Нового часу та її етична думка формується за рахунок раціонального типу свідомості, тобто розуміння створеного Богом світу.
Етичні вчення Нового та Новітнього часу – це бурхливі соціальні та культурні події, час розвитку науки та техніки.
У Древній Греції був общино – родовий лад, згодом він змінився, поступово почала з’являтися приватна власність, поділ праці. Це все сприяло набагато кращому розвитку етики в цілому.
Філософи у стародавній епосі трактували людину у тій інтерпретації, що вона є краща своїх вчинків. Гармонія у суспільстві досягається завдяки добродіянням громадян.
Отже, проаналізувавши всі епохи розвитку, можна сказати, що проблема морального буття людини викликали інтерес у мислителів; розвивалась культура і відповідно розвивалась етична свідомість
Перші класові держави виникли в кінці другого століття на початку першого тисячоліття у південно – західних областях. Падіння держав пришвидшили угрупування кіммерійців, скіфів, під їх нашестя потрапили країни Близького Сходу у VIII ст. до н.е. Згодом утворюється ранньокласова держава –
Колхідське царство, створюються різноманітні землеробські поселення, починається виготовлення срібних монет, при цьому застосовувалась рабська праця.
Перші релігійні вірування зародились в епоху палеоліту в коли почало розвиватися суспільство, набуло остаточного та сформованого вигляду. Кожна община поклонялась якомусь певному божеству. Наприклад такими божествами у Грузії були: місяць, зорі та сонце. Місяць вважався бик, тому що ця країна здавна вважалась країною землеробства. Сонце було жіночим божеством, матір’ю – богинею.
Основні галузі, які існували у бронзовому вікові, були землеробство та скотарство. Це все призвело до збільшення населення і великому нагромадженню суспільного багатства. Найбільше у той період розвивалось саме виробництво, зростав попит на обмін і це все призвело до утворення племен на чолі із вождями. Отже населення того часу пройшло в своєму розвитку всі етапи: найперший, це кам’яний , також мідно – кам’яний ,бронзовий та ранній залізний вік. За цей період були створені певні суспільні організації життя.
Особливу або навіть найважливішу роль відіграла епоха античної цивілізації Північного Причорномор’я. Давньогрецькі міста – держави справили вплив на політичний, соціально економічний та культурний розвиток найбільш віддалених племен, у тому числі слов’янських.
Етика остаточно розвинулась як окрема наука та твердила, що людина пов’язана з Богом, а людина це суспільство. Велика увага зверталась на внутрішній світ людини, взаємовідносини між ними. Етика є теоретичним вченням, і це дозволяє їй глибоко розуміти та вивчати людську особистість .
Етика у Античності більшу увагу звертає на особистість, саме у цьому періоді поставлені найважливіші етичні проблем. От наприклад Середньовічна етика базується на християнстві. Основна ідея любов до Бога. У етиці Нового часу головним виступає розум.
Отже, можна зробити такий висновок, про те, що завдання сучасників знайти нові та зрозумілі для всіх настанови, які б змусили людство розвиватись у гармонії на мирі.
