Етика Античності

AntikПеріод Античності вважається періодом становлення етичної науки, коли вперше спробували вирішити моральні проблеми і обґрунтувати проблеми моральності, а саме її основ та сенсу.

Термін «етика» ввів відомий філософ античності – Аристотель. Його вважають батьком етичної науки.

Якщо говорити в загальному, то в етиці античності були притаманні два головні поняття рабство та свобода, де расові відмінності не бралися до уваги. Особа, яка була залежною від якоїсь ідеї, визнавала її, рахувалася невільною – рабом ідеї, переконання. Герої античного епосу прагнули безсмертя і оспівували його, що і було фундаментом філософії античності. У творах ранньої літератури Греції щораз частіше розглядається воля, щастя, блага, інтереси. Вони свідчать про те, що етичні роздуми кружляли навколо блага індивіда, племені, народу.

Гесіод у своїй творчості називає мораль як сукупність норм у суспільстві. Він вважається першим моралістом у історичній спадщині культури Європи. Він першим вживає поняття правда, недосконалість, досконалість; щоб відродити добрі стосунки у суспільстві ми маємо, за словами Гесіода, бути справедливими та вдосконалюватися у праці і чинити її морально доброю.

Філософи цього періоду по різному підходили до поняття «етики». А саме:

Демокріт основним вважав вчення про чесноти і блага. Чесноти є способом досягнення найвищого блага, тобто мети життя. А найвищим благом являється щастя індивіда – спокій, блаженство, рівновага. Мудрість та почуття міри Демокріт вважав найважливішими. Володіючи ними людина може розрізняти те, що насправді потрібне для того, щоб здобути щастя і перебувати в єдності з собою і світом. В свою чергу почуття міри, на його думку, також необхідне для осягнення щастя і ведення доброчесного життя.

В моральному акті Демокріт розрізняв об’єктивне (мотив вчинку) і суб’єктивне (власне вчинок). Оцінюючи моральність вчинку потрібно враховувати те, чи було присутнє (або відсутнє) бажання та сам вчинок. Добра людина не робить зла, ба навіть його не бажає навіть ворогу.

Сократ вважав, що благом для людини є задоволення і користь. Це створює проблему вибору між різними задоволеннями та стражданнями. В основі вибору лежить знання, яке він після деяких розмірковувань називає чеснотою. Таким чином мораль зустрілася з пізнанням, а це свідчить про те, що моральний вибір за який несеться відповідальність дорівнює раціонально обґрунтованим рішенням. Згідно етики Сократа – людина краща і більш важлива за те, що робить; людина важливіша за тіло; загальне благо вище від індивідуального.

Платон вводить поняття двох видів знання і двох видів задоволення, щоб обґрунтувати можливість пізнання моралі. Перший тип розуму і знання скерований на те, що є вічне і незмінне. Предметом іншого типу розуму і знання — не вічне. Перше вище від другого. Що ж до задоволення, то перший вид – це задоволення рівні між собою за обсягом. Вони безжурні, слабкі. В прекрасному і доброчесному є їх початок. Задоволення другого виду вносять в душу хаос, вони пов’язані зі стражданням (почуття гордині, страху, гніву).

Етика Аристотеля – це апогей етики Античності. Саме він ввів поняття етики, як зазначалося на початку. Він найвичерпніше представив і обґрунтував етику як науку про чесноти. А чесноти в свою чергу це такі якості, притаманні людині, де розум керує афектами. Вони є серединою людських якостей і це середина між двома крайностями.

За Арістотелем розумове пізнання природи моральності не завжди йде в парі з переконанням і прагненням чинити добре. Мало знати, треба діяти, запроваджувати доброчесність, чинити добре.

Доброчесність становить міру панування людини собою, вона набувається з плином часу, в процесі самовдосконалення.
Етика у поняттях Арістотеля виступає вченням про те, як навчити людину бути щасливою, є допомогою людині в пізнанні найважливіших цілей свого буття та існування. Етиці «залежить» на тому, щоб громадяни користувалися необхідними благами, жили у мирі та мали високий рівень моральності у суспільстві. Вона є не тільки теоретичною але і практичною наукою.

Власні потреби, за ходом думки Аристотеля, потрібно скеровувати на потреби загалу, а саме, не керуватися тільки і лише власним добром, благом але і намагатися щоб добро і благо були доступними до осягнення тих хто перебуває навколо мене. Це дасть розвиток і гармонію не тільки для індивіда, але і для цілої держави, не говорячи уже і ширше – для цілого світу і для кожного громадянина особисто. Але з іншої сторони дбати про те, щоб благо і гармонія суспільства не витісняли власних інтересів. На його думку, джерело і основа моралі знаходиться у відносинах.

Споглядаючи в цілому на етичну концепцію Аристотеля. Слід відмітити, що він вперше зробив етику теоретичною дисципліною.

Софісти вважали, що людину може навчитись чеснотам. На їхню думку немає предметних відмінностей між злом та добром – для одного щось може бути добром, а в той же час для іншого – злом. Або для тієї ж самої людини щось може бути іноді злом, а іноді добром.

Софісти ставили перед собою питання на зразок того, чи повинна людина керуватися у своїй поведінці особистими інтересами чи має підпорядкуватися вимогам моралі.
Завдяки софістам етика почала набувати вимір філософської дисципліни.

Після появи ідей Епікура відбувся перелом у етичній науці. Він був засновником вчення, яке скеровувалося на особистість. Найважливішим він вважав осягнути щастя від тілесних задоволень та мудрості. У людині, на думку Епікура повинно бути все згармонізовано.

Стоїсти ж вважали, що людина не може бути відокремлена від природи, бути чимось особним, іншим, а отже щастя і благо кожного залежить від того як внутрішньо людина буде наставлена на те, що відбувається у її житті, на події та явища. Людина повинна розвивати свій внутрішній світ, щоб осягнути найвище щастя і благо.

Отже, етика античності на теоретичному рівні — це замикання моральної особистості у власних рамках, стурбованість собою, самознайденням, що свідчить про тісноту античного пізнання Етична думка цього періоду сама себе заперечила, але дала поштовх дальшому розвитку етичної думки вже у часи Середньовіччя.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *