Законність і моральна культура процесуальної діяльності юриста

Перш ніж переходити до роздумів щодо законності і моральної культури процесуальної діяльності юриста треба визначити основні поняття – законність і моральна культура (у вузькому значенні – мораль). Так ось, законність —  це висвітлення та визначення загального принципу відношення суспільства до права та чинного законодавства, а також дотримання і підпорядкування кожним (індивідом) законодавства, прийнятого державою та установами.

Зміст законності пов’язаний як з поведінкою тих, хто реалізує право, так і з діяльністю державних органів, які забезпечують його формування, реалізацію, гарантії і захист. Щодо моральної культури, то мораль в цілому – це норми, правила, принципи, які обов’язкові до виконання та дотримання. Тим паче, що мораль (з боку історії) —  перша форма суспільної свідомості.

Взагалі діяльність юриста покликана відповідати встановленій та загальноприйнятій законності, моральним принципам, які складалися та вироблялися століттями й навіть, можна визначити кордон діяльності професіоналізму юридичної освіти – має створити юриста-спеціаліста, який стане ідеалом у професійному та суспільному сприйнятті.

Треба зазначити, що діяльність юриста базується на загальних моральних принципах гуманізму, патріотизму, гласності у межах дозволеного, законності і справедливості, доброзичливості.

Взагалі, моральна культура – це норма поведінки будь-якої людини, громадянина та всього суспільства в цілому, але особливо важливою ця норма є для працівників юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, тобто представників самої законності. Саме тих, хто є взірцем законності й порядності для всього суспільства, взірцем для нащадків, які у майбутньому стануть перенімати ці основи законності і людяності одночасно, виконувати свій обов’язок перед державою, суспільством й навіть самим собою.

Законність і моральна культура процесуальної діяльності юриста взагалі має особливий сенс, бо саме у тому суспільстві буде встановлено законність і норми (або правила), де ключовими є принципи справедливості, чесності, гуманізму, саме ті принципи, які і є основою процесуальної діяльності юриста.

Кожен юрист має усвідомити для себе професійну істину, яка полягає в тому, що тлумачення і дотримання закону як окремої людині, так і цілого суспільства – це процеси які не тільки знаходяться під жорстким контролем юриста, а й є його функцією. Недаремно кажуть: «Почни з себе, а потім вимагай від когось!»

Головною рисою моральної культури процесуальної діяльності юриста, як на мене, є орієнтація на моральний ідеал служіння добру, подолання та недопускання зла, запобігання злочинів, порушень та недотримання людських правил. Кожен юрист має бути здатним відповідати встановленій законності й принципам моралі, які є загальнолюдськими без виключення для всіх.

Моральною культурою професійної діяльності юриста є бажання відповідати встановленим нормам і вимогам, бажання служити на благо суспільства і державі в цілому, порядно й якісно виконувати свій професійний обов’язок – діяти тільки у межах закону, відповідно до закону і тільки законними методами.

Професійна діяльність юриста вимагає принципу випередження, тобто юрист – це професіонал своєї справи який діє на крок уперед від розвитку всього суспільства, а іноді й всього людства: встановлює законність і якщо це вимагають обставини, навіть вимагає у межах дозволеного, дотримуватися людьми цих законів, встановлює перевагу добра над злом, створює умови регламентованих відносин як між представниками державної служби, структур і суспільством, так і у середині самого суспільства.

Юристу мають буди притаманні риси переваги закону у всьому, порядності у поведінці не тільки під час професійної діяльності, а й у приватному житті, риси відвертості, гуманності, шанобливого відношення, риси співчуття й розуміння, але найголовніше – юрист має бути висококваліфікованим професіоналом своєї справи.

Законність і моральна культура процесуальної діяльності юриста – це не просто вимога, це компетенції, професіоналізм, якості, які формуються протягом професійної освіти, а потім і діяльності в юридичній сфері. Процес самодосконалості, самоконтролю, самоосвіти й постійної праці над собою має бути результативним, мало отримати професійні знання і навички, треба стати юристом, який на першому плані буде мати законність, не тільки в ракурсі професійного визначення, а як основу свого буття.

Таким чином, треба зазначити, що юрист – це не звичайна професія, це покликання людини стати взірцем для суспільства, поняття юрист має перегукуватися із поняттям законності, чинності, порядності та відповідальності. Бо, на мою думку, саме юридичне поле створює умови для цивілізованого, вихованого суспільства, яке дотримується закону, відповідає соціальним й правовим нормам.

Сьогоднішнє суспільство, його стрімкий розвиток й освіченість вимагають від працівників юстиції високої професійної грамотності, спеціальних компетенцій й навіть відповідності ідеалам юридичним вимогам, тому юрист має працювати над собою без зупинки, набуваючи не тільки досвід, а перш за все – вміння забезпечувати законність суспільним відношенням.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *