Уявлення про дружбу у різних типах моралі

FraindsАналізуючи літературні пам’ятки можна сказати,що дружба завжди шанувалася як велика моральна та соціальна цінність.

Арістотель присвятив дуже багато часу пізнанню дружби,оскільки вважав її найнеобхіднішим для життя.

Арістотель писав :

«Ніхто з людей ніколи не вибере таке життя в яких не існуватиме друзів ,навіть в обмін на всі цінності.. Оскільки саме дружба є не тільки найнеобхіднішим елементом життя, а й почуттям чогось прекрасного..»

Я вважаю,що Дружба є вибірковою і має ґрунтуватися на взаємній симпатії,оскільки не може існувати дружба лише однобічно. Навіть в писаннях Пушкіна можна знайти рядки,які чітко підкреслюють всю сутність друга:

«Серцями схожі ми: він — ніби другий я»

Дружба, я думаю, повинна бути лише щирою. Між людьми завжди має бути присутнім взаєморозуміння і тільки тоді обидві сторони зможуть отримувати задоволення від їхнього спілкування, одночасно віддаючи частинку свого тепла. Я не зовсім згодна з тою думкою, що в друзів мають бути обов’язково однакові звички, спілні інтереси, навіть візуальна схожіть. Я вважаю,що для таких відносин не може бути установлених правил..

Як говорив Плутарх:
«Я не потребую друга,який повторює кожен мій жест : це набагато краще проробляє моя тінь» .

В різні епохові періоди етичне поняття дружби наповнювалося різним змістом. В середньовіччі дуже цінувалася героїчна та лицарська дружба, християни співвідносять дружбу між конкретними людьми,яких об’єднує любов до Бога, в часи романтизму романтики створили таке поняття як «Лірична дружба» (ніжні відносини між людьми,цінністю яких було психологічне розкриття та довіра). В 20 столітті почали вже говорити про те,що дружба втратила свою силу під впливом соціальних факторів.

Насправді, в сучасному світі важко знайти справжню дружбу,оскільки зараз з’явились так звані «вигідні стосунки».

Цікаво, що Арістотель виділив декілька типів дружби :

1) утилітарна,яка базувалася на взаємовигоді
Мені здається,що в сучасному світі саме такий тип дружби можна часто зустріти.
2) гедоністична дружба означає, що люди прив’язані один до одного і спілкування їх просто втішає обидві сторони ,а може і приносить задоволення.

Такий тип дружби наче і можна назвати справжнім, але я думаю, що тут все ж присутня якась певна корисливість для себе. Я згодна з Арістотелевою думкою ,що найбільш справжньою дружбою є третій тип дружби – це моральний ,коли дружба являється безкорисливою і люблять не заради себе ,а заради нього.

Найчастіше потреба у дружбі виникає в підлітковому віці, підліток хоче мати людину якій можна довірити свої переживання ,який буде вислуховувати і давати поради.

Саме головними моральними цінностями дружби є розуміння і вміння давати можливість до саморозвитку і саморозкриття . Говорять,що ідеальною дружбою в підлітковому віці є романтична дружба, в юнацькому віці зникає цей романтизм і більшою мірою присутній егоцентризм. Згодом дружба переходить у дорослу. Завершається формування самосвідомості, розширяється і диференціюється сфера спілкування і діяльність ,з’являються нові інтимні прихильності.

У дорослій дружбі спостерігається більш глибокий , продуманий контроль почуттів і переживань . Молоді люди намагаються налагоджувати дружні стосунки з тими,хто поділяє їхні погляди і інтереси, а для дорослих зазвичай достатньо всього співзвучності інтересів. Але чим складніший світ людини,тим тяжче знайти подібну собі людину за поглядами.

Тому у дорослому вже віці існують такі друзі як друг-дитинства(завдяки спогадам), друг — колега ( за спільною справою), і друзі за інтересами. Коли дружать дорослі люди то важливим є поєднання дружби з сімейними ролями,тому, мабуть, і вважають її необхідною складовою в створенні родини. Спілкування з другом в сучасному світі має високу психологічну та моральну цінність та лише наявність друга чи друзів вважається однією з важливих передумов до задоволення життям.

Але коли ж зароджується дружба? Коли зникає межа між поверхневим товаришуванням і справжньою дружбою? Перше може стати основою другого та навпаки.

Феномен дружби так же заклечається в «часі» . Час для дружби це як витримка для хорошого вина, чим сильніше чим смачніше. І якщо дружба проходить через низку часу і низку певних випробувань,то її можна назвати «справжньою». Дружба з самого початку побудована на рівноправному відношенні, взаємодопомозі і підтримці, згодом приходить розуміння , а лише з часом розуміння на чуттєвому рівні ,тобто таке,яке не вимагає слів,досить лише погляду чи настрою.

Вольтер намагався також пояснити моральну цінність дружби і дав таке визначення:

«Дружба —угода без слів між двома доброчесними і тонкими особистостями. Тонкими, тому що монахи можуть бути доброчесними людьми,але так і не дізнавшись за своє життя , що таке дружба. Доброчесними ,бо навіть злодій потребує у спільниках , алкоголіки в товаришах по чарці, скупі люди в компаньйонах , політики потребують у людях,що будуть збиратися поряд з ним ,імператори мають придворних,ліниві мають лише поверхневі зв’язки і лише у доброчесних людей бувають справжні друзі.»

Тому ,як вже говорилося, дружба ґрунтується на особистій симпатії, це і відрізняє її від ділових стосунків. Саме там людина використовує свого товариша як засіб ,щоб задовольнити свої певні цілі або ж досягти своєї мети. Якщо в ділових стосунках людина використовує іншого для досягнення своєї певної мети, то друзі допомагають другу , це й знайшло своє відображення у словах:

«Не в службу, а в дружбу». Дружба — не послуга, за неї не дякують», зазначав Г. Р. Державін.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>