Аналізуючи літературні пам’ятки можна сказати,що дружба завжди шанувалася як велика моральна та соціальна цінність.

Арістотель присвятив дуже багато часу пізнанню дружби,оскільки вважав її найнеобхіднішим для життя.

Арістотель писав :

«Ніхто з людей ніколи не вибере таке життя в яких не існуватиме друзів ,навіть в обмін на всі цінності.. Оскільки саме дружба є не тільки найнеобхіднішим елементом життя, а й почуттям чогось прекрасного..»

Я вважаю,що Дружба є вибірковою і має ґрунтуватися на взаємній симпатії,оскільки не може існувати дружба лише однобічно. Навіть в писаннях Пушкіна можна знайти рядки,які чітко підкреслюють всю сутність друга:

«Серцями схожі ми: він — ніби другий я»

Дружба, я думаю, повинна бути лише щирою. Між людьми завжди має бути присутнім взаєморозуміння і тільки тоді обидві сторони зможуть отримувати задоволення від їхнього спілкування, одночасно віддаючи частинку свого тепла. Я не зовсім згодна з тою думкою, що в друзів мають бути обов’язково однакові звички, спілні інтереси, навіть візуальна схожіть. Я вважаю,що для таких відносин не може бути установлених правил..

Як говорив Плутарх:
«Я не потребую друга,який повторює кожен мій жест : це набагато краще проробляє моя тінь» .

В різні епохові періоди етичне поняття дружби наповнювалося різним змістом. В середньовіччі дуже цінувалася героїчна та лицарська дружба, християни співвідносять дружбу між конкретними людьми,яких об’єднує любов до Бога, в часи романтизму романтики створили таке поняття як «Лірична дружба» (ніжні відносини між людьми,цінністю яких було психологічне розкриття та довіра). В 20 столітті почали вже говорити про те,що дружба втратила свою силу під впливом соціальних факторів.

Насправді, в сучасному світі важко знайти справжню дружбу,оскільки зараз з’явились так звані «вигідні стосунки».

Цікаво, що Арістотель виділив декілька типів дружби :

1) утилітарна,яка базувалася на взаємовигоді
Мені здається,що в сучасному світі саме такий тип дружби можна часто зустріти.
2) гедоністична дружба означає, що люди прив’язані один до одного і спілкування їх просто втішає обидві сторони ,а може і приносить задоволення.

Такий тип дружби наче і можна назвати справжнім, але я думаю, що тут все ж присутня якась певна корисливість для себе. Я згодна з Арістотелевою думкою ,що найбільш справжньою дружбою є третій тип дружби – це моральний ,коли дружба являється безкорисливою і люблять не заради себе ,а заради нього.

Найчастіше потреба у дружбі виникає в підлітковому віці, підліток хоче мати людину якій можна довірити свої переживання ,який буде вислуховувати і давати поради.

Саме головними моральними цінностями дружби є розуміння і вміння давати можливість до саморозвитку і саморозкриття . Говорять,що ідеальною дружбою в підлітковому віці є романтична дружба, в юнацькому віці зникає цей романтизм і більшою мірою присутній егоцентризм. Згодом дружба переходить у дорослу. Завершається формування самосвідомості, розширяється і диференціюється сфера спілкування і діяльність ,з’являються нові інтимні прихильності.

У дорослій дружбі спостерігається більш глибокий , продуманий контроль почуттів і переживань . Молоді люди намагаються налагоджувати дружні стосунки з тими,хто поділяє їхні погляди і інтереси, а для дорослих зазвичай достатньо всього співзвучності інтересів. Але чим складніший світ людини,тим тяжче знайти подібну собі людину за поглядами.

Тому у дорослому вже віці існують такі друзі як друг-дитинства(завдяки спогадам), друг — колега ( за спільною справою), і друзі за інтересами. Коли дружать дорослі люди то важливим є поєднання дружби з сімейними ролями,тому, мабуть, і вважають її необхідною складовою в створенні родини. Спілкування з другом в сучасному світі має високу психологічну та моральну цінність та лише наявність друга чи друзів вважається однією з важливих передумов до задоволення життям.

Але коли ж зароджується дружба? Коли зникає межа між поверхневим товаришуванням і справжньою дружбою? Перше може стати основою другого та навпаки.

Феномен дружби так же заклечається в «часі» . Час для дружби це як витримка для хорошого вина, чим сильніше чим смачніше. І якщо дружба проходить через низку часу і низку певних випробувань,то її можна назвати «справжньою». Дружба з самого початку побудована на рівноправному відношенні, взаємодопомозі і підтримці, згодом приходить розуміння , а лише з часом розуміння на чуттєвому рівні ,тобто таке,яке не вимагає слів,досить лише погляду чи настрою.

Вольтер намагався також пояснити моральну цінність дружби і дав таке визначення:

«Дружба —угода без слів між двома доброчесними і тонкими особистостями. Тонкими, тому що монахи можуть бути доброчесними людьми,але так і не дізнавшись за своє життя , що таке дружба. Доброчесними ,бо навіть злодій потребує у спільниках , алкоголіки в товаришах по чарці, скупі люди в компаньйонах , політики потребують у людях,що будуть збиратися поряд з ним ,імператори мають придворних,ліниві мають лише поверхневі зв’язки і лише у доброчесних людей бувають справжні друзі.»

Тому ,як вже говорилося, дружба ґрунтується на особистій симпатії, це і відрізняє її від ділових стосунків. Саме там людина використовує свого товариша як засіб ,щоб задовольнити свої певні цілі або ж досягти своєї мети. Якщо в ділових стосунках людина використовує іншого для досягнення своєї певної мети, то друзі допомагають другу , це й знайшло своє відображення у словах:

«Не в службу, а в дружбу». Дружба — не послуга, за неї не дякують», зазначав Г. Р. Державін.