Поняття «толерантність» трактується як моральна якість людини або стан суспільних звичаїв, традицій, що характеризується стриманістю моральних оцінок, неагресивним способом прийняття морального та соціального зла, прагненням враховувати інтереси інших людей і народів.

Також,толерантність – це шанування чужих поглядів, почуттів, віри, традицій та звичаїв. Наприклад, якщо людина не щира, але при певних обставинах прагне проявити себе з хорошої сторони, гарно спілкується з іншими, але одночасно відчуває ненависть, неповагу, то таку людину ніяк не назвеш толерантною.

В даний час ми стаємо свідками взаємопроникнення різних культур, держав та їх економік. Як відомо, однією з умов розвитку держав і суспільств виступають толерантні відносини між їх суб’єктами. Тому підставою в єдності різноманітних культур служить саме толерантність.

Толерантність як поняття етики розкриває специфічний зміст моралі з такими частинами як повага, визнання, прийняття людиною людини, як свого, а не як когось чужого, іншого. Саме тут вступають в силу моральні відносини.

Аспектами моральних відносин виступають саме толерантні відносини, а в моральній свідомості толерантні відносини і толерантна свідомість відтворюють зміст моральних відносин. Іншими словами, толерантна свідомість має своє місце у структурі моральної свідомості, а толерантні відносини – у структурі моральних відносин.

Моральні відносини можуть бути представлені як система взаємних зобов’язань, що тягнуть за собою певний звіт суб’єктів даних відносин один перед одним при виконанні ними взаємних обов’язків, такі як повага, визнання. Такі зобов’язання включаються в поняття «толерантність», а самооцінка особистого ставлення до поваги і прийняття людини як свого – є відображенням взаємозв’язку відповідальності та свободи. Такі категорії конкретизують моральні відносини в частині толерантності. Тому поняття толерантності як поняття етики йде від свободи до відповідальності.

Наукове поняття толерантності, відображаючи об’єктивну сутність, водночас фіксує увагу на належному, вказуючи на важливість і необхідність поважати, визнавати і приймати іншу людину як свою, а не чужого.

Толерантність як поняття етики, вимагає зацікавленості однієї людини в іншій. І, як уже відомо, що будь-яке поняття фіксує в першу чергу відносини, а не властивості і якості, які розвиваються, проявляються в інших відносинах. Саме тому, толерантність фіксує відносини – відношення людини до людини, групи, до суспільства. У цих відносинах і розвиваються, резюмуються, проявляється повага, визнання, сприйняття, свобода та відповідальність.

Толерантність виводиться з регулятивних відносин, розкриває сутність, укладену в моральних принципах поваги, визнання, прийняття людини, які припускають зацікавлене ставлення до нього з боку іншої людини.

Моральна свідомість людини характеризує толерантність як вчинок, який має бути здійснений, як відношення, яке має бути реалізоване конкретною особою. Моральна необхідність поваги, визнання, прийняття – є змістом думки людини, а його свідомість виражає повинність «через себе».

Толерантність висловлює відповідні вимоги модифікації поваги, прийняття. Тобто, це є визнанням гідності, довіра до людей, уважне ставлення до їх переконання, чуйність, ввічливість, делікатність, скромність. Також це визнання іншої людини як своєї, сприйняття її, взаєморозуміння, визнання автономії, підставою чого служить гідність людини.

Тому, можна вважати, що толерантність має моральний, нормативно-оцінюючий сенс, висловлює відповідні модифікації моральних вимог.

За допомогою толерантності, тобто на основі знання про неї, оцінюються погляди людей, їх дії, вчинки, слова, результати вибору. Саме тому, знання завжди обґрунтовують вибір.

Один відомий вчений підкреслював, що по відношенню окремої особистості поняття громадської моральної свідомості нерідко набуває нормативний сенс. Наприклад, людина, яка знає, що таке толерантність, одночасно формує власне розуміння того, як потрібно жити, щоб бути людяним, які шляхи утвердження власної гідності з іншими людьми. Такі уявлення доповнюються знаннями про честь, совість, свободу та відповідальність.

Толерантність в моральній свідомості людини велить поважати іншу людину, приймати її, звертатися як до конкретної особи. Так толерантність переходить у власний максимум, що говорить: «поступай згідно толерантності, яка містить в собі всю сутність кожної розумної істоти».

Толерантність зобов’язує не тільки вчиняти дії та вчинки, а й підкорятися моральним вимогам, що випливають із толерантності.

Відомо, що практично будь-яке поняття, в тому числі і толерантність, може виступати в ролі ідеалу, цінності, відносини, які зумовлюють значиму для особистості спрямованість на іншу людину, на цінності культури і моралі, а тому знаменує собою морально-етичну підставу згоду інших людей, освячує вибір людей способів життя, як спільно, так і окремо.

Толерантна людина відрізняється особливими рисами характеру, спілкуванням, вона впевнена в собі, в своїх вчинках, розділяє думку інших, прислуховується до її, також вміло визнає свої недоліки. Тому, щоб бути такою людиною, потрібно само реалізовуватися, виховувати в собі всі якості, що будуть давати можливість жити тільки позитивними емоціями і радіти кожній хвилинці нашого життя.

Отож, потрібно знати про поняття «толерантність» і легше буде спілкуватися з іншими людьми.