Справедливість, являється однією із чеснот людини. Різні філософи світу до цих пір не можуть вивести основного поняття, що таке справедливість. Саме це поняття являється різностороннім. Адже, зрозуміти що таке справедливість і як вона проявляється для кожної по різному.

Справедливість, не знає ні жалю, ні матеріальної цінності. Наприклад, коли перед законом ти постав і відповідаєш за свої гріхи, то ти маєш відповісти по силі скоєного свого злочина, по справедливості. Як це по справедливості, важко сказати. Але все ж таки: одні вважають що, справедливість, якщо спиратися на закон, це кара. І вона не знає ні жалю, ні грошей. Не дарма, у грецькій міфології Феміда (богиня правосуддя), має пов’язку на очах, в одній руці – терези, а в іншій меч. Символізуючи те, що вона на осліп, на своїх терезах зважує добро і зло.

Але, якщо відбувається самосуд, в цій чи іншій ситуації, то про справедливість не може бути і мови. Адже, покарання чи заохочення по справедливості повинен приймати незалежна від ситуації людина. Ця людина, на мою думку, повинна бути, як то кажуть, холоднокровною, розумною і водночас мудрою.

У сучасному світі, справедливість втрачає будь-яке значення. Наче б то у Феміди, спала з очей пов’язка, і вона з богині перетворюється на звичайну, духом занепавши, людину! Як не важко це признавати, але чим більше ми живемо, тим більше усім правлять гроші. Я з дитинства знаю таку приказку, що за гроші здоров’я і життя не купиш. Сьогодні ж я все більше розчаровуюсь в цих словах. Адже все купляється. Щоб не попасти під «меч» Феміди, люди платять гроші. Де ж поділась славнозвісна справедливість!?

Та в кожного із нас жевріє надія. Саме так, малесенька, квола, але надія. Не дарма у стародавній міфології сказано: коли Пандорин сундучок відкрився, і із неї вилетіли усі хвороби і напасті, на дні лежала маленька і сліпа Надія. Отак і в нас живе надія, на те що справедливість восторжествує. Чесно кажучи, я вірю не в людську справедливість, а у вищу, Божу справедливість. Всі, хто колись, мав на душі гріх, відповість по справедливості. Адже, вона відповідає не тільки за скоєне зло, а і на створивши добро. Її очі бачать все: того хто заподіяв своєму ближньому зло, і тим же відповість тобі. Якщо ти зробив добро, тим же вернеться і до тебе справедливість, добром. «Життя за життя, око за око, зуб за зуб.»

Також справедливість можна поєднати із совістю. Чимось ці два поняття схожі.

По-перше присутність совісті, підвищує якість справедливості. Наприклад те, на скільки буде тяжким покарання в залежності від тяжкості заподіяного злочину. Чи нагорода, за зроблене добро. На мою думку, совість – це показник того, наскільки добре серце і чисте сумління у людини. По-друге виявлення боротьби особистості свого внутрішнього «Я». Тому що, у людині, на духовним рівні завжди існує дві половини. Добра і зла. З давніх – здавен існує одвічна війна між добром і злом. Так і в людині.

Та особистість, яка має совість, називають совісною.

В етиці, справедливість, це є соціально-етичний принцип. В усі часи, людство путало справедливість з помстою. Але в принципі помста і є справедливістю. Просто не кожна людина має об’єктивну степінь своєї помсти. Наприклад можна пригадати притчу про мудрого царя Соломона. Коли, той по справедливості розсудив двох жінок з дитиною. Не кожна людина має таку особисту чесноту як справедливість.

Щоб навчитись нею користуватись, потрібно, на мою думку, перш за все, холодний розум, щоб правильно оцінити ситуацію. Потім, можливо, життєвий досвід. Вміння вислухати свій розум і серце.

Але це все, звичайно, набувається з прожитим життям. Те чи інше пережите нами йде нам за досвід. Який ми збираємо для подальшого нашого життя.

Чи можу я, вважати справедливістю, своєю особистою чеснотою? Важко сказати… Адже, людина сама виховує у собі ці чесноти. Совість, справедливість, доброта.

Людина творець себе. Яким ти хочеш бути, таким і будеш. Коли, твоє серце переповнює доброта, то твори добро, а почуття справедливості завше тебе віддячить. Якщо ж в тобі гниє злість, заздрість, бурлить помста до оточуючих, то і справедливість принесе те саме, що і ти бажаєш. Не залежно від суду, чи твоїх знайомств, матеріальних цінностей і грошей. Ти матимеш відплату. Ту яку заслужив по справедливості.

Отже, справедливість — це чеснота, яка притаманна людині, як особистості. Її освоєння веде до саморозвитку. Вищий із ступенів учення. Та особа яка зможе допомогти і біді, не зрадить, не збреше, і є особистістю, що розвивається. Росте над собою. Мати почуття справедливості, те саме, що мати слух, зір, чуття і дотик. Просто так важливо в наш час, мати слух, але водночас вміти слухати оточуючих себе людей. Від себе хочу побажати: щоб кожна людина мала почуття совісті, справедливості, доброти і чесності.