Честь і гідність дуже близьку по своєму значенню. Відрізняє їх лише те, що честь — оцінка людини з ззовні, це те, якою людина являється для оточуючих, коли гідність це те, що людина має в собі, якісь особливі моральні якості. Саме моральну цінність людини визначають ці показники.

Жодна людина не здатна уникнути оцінки самої себе оточуючими, адже ми постійно знаходимося у соціумі та спілкуємося. Дуже часто люди намагаються обманути всіх, вести себе не так, як завжди, щоб добитися суспільного визнання. Саме тут почуття гідності дає людині встановити відносини між іншими людьми та суспільством.

Усвідомлення людиною власної гідності дає людині поштовх для створення різних моральних вчинків, бо у кожного з нас присутнє почуття власної гідності з певними стереотипами. Кожен з нас прагне визнання себе оточуючими, щоб тебе шанували і поважали, але з втратою гідності таке бажання в людини пропадає і вона лише уходить від труднощів та уникає суспільства, бо вважає що будь-хто може задіти його.

Зараз для людей головне зберегти честь для того, щоб не впасти в очах оточуючих. Що там казати, коли більшість зраджують самі себе, забувають про принципи, тільки заради того, щоб не піддатися осуду. Недарма кажуть «Для всіх хорошим не будеш». На мою думку, лишатися гарною людиною треба в першу чергу для себе, починати лише з себе. Наше життя не побудоване лише на приємних моментах. За весь час ми переживаємо і зраду, і біль, і ненависть… Але лише людина яка поважає в першу чергу себе може стати на шлях істинний, не зламатися та не поступитися місцем злу. Треба завжди нести в собі щось хороше, бути людиною яка не підведе та не кине в скрутну хвилину.

Ми всі громадяни великої країни де піклуються про нашу честь і гідність, установлюючи закони на свободу слова людини, про її індивідуальність. Ми вивчаємо нашу права і закони с дитячого садочка і все подальше життя. Держава виховує в нас саме любов та пошану до навколишнього середовища, якими керують самі закони, які упорядковує верховна рада.

Ми всі маємо честь в якій народжується наша любов до держави, звичаїв та рідних. Ми всі однаково захищені правами і тому всі народжуємось цілісними державними людьми.

Гідність формується в нас протягом нашого життя, коли ми зустрічаємося з першими негараздами, неконтрольованими людьми.

Ми всі однозначно повинні мати гідність. Це незмінна якість справжньої людини, яка несе в собі світло та добро. У будь-якому випадку слід завжди залишатися людиною, людиною з якою приємно товаришувати.

Режим поваги і честі включає в себе те, щоб кожна людина розуміла що її вклад в сімейний добробут, розвиток Батьківщини і вклад в розвиток підростаючого покоління дуже значний і незамінний. Розвивати в собі честь і гідність, та не порушувати їх в інших, піклуватися про недоторканість себе, своїх думок. Всі ми можемо піддатися осуду зі сторони інших, але особисто наша справа: підтвердити, обґрунтувати свою думку чи стати лише на своєму, обзиваючи та принижуючи інших.

Думаю, головне не зраджувати самим собі, нашим поглядам. Виростати та покращувати себе, вдосконалювати свої думки. Наш розвиток це головна сутність нашого існування. Людина, яка прагне досконалості буде слідкувати за своєю і честю, і гідністю.

Стосовно цього питання я можу сказати одне:

Для мене, ці поняття зовсім тотожні. Я прагну бути людиною яка має і честь і гідність. Хочу починати з себе робити добро, піклуватися про бездомних тваринок та поступатися місцем старшим. Я хочу створити свою країну могутньою, країною яка була вихована в добрі, яка має в собі таких же людей. Я не боюсь осуду, з боку інших це буде виглядати дивно, бо якось не прийнято зараз годувати бездомних кошенят, часто можна спостерігати досить дивні погляди.

В мене навіть не з»являються якісь корисні мотиви, я хочу творити добро, мене виховали правильно, я людина з честю і гідністю. Так, звісно, дуже часто користуються, але все ж таки треба з чогось починати? Світ не зможе існувати якщо кожен з нас буде виховувати себе лише злом. Ми завжди прагнемо стати краще, стосовно зовнішності, але ж набагато приємніше бачити людиною з іскрою в очах, з добротою в серці. Не виконання на публіку, або коли щось потрібно грати «добру овечку», а лишатися людиною коли й до тебе звернуться за допомогою.

Також слід мати честь не лише в собі, а і в інших. Не оцінювати людей та не обирати собі друзів лише по зовнішнім якостям, а пізнавати друзів лише в біді, скрутних хвилинах. Звісно, не завжди можна бачити яка людина є насправді, тому слід обачніше відноситися та намагатися пізнати та зрозуміти її.

В моєму житті є люди, які разом зі мною дуже довго. І нехай ми різні в своїх поглядах на музику, але такі однакові в прийнятті честі та гідності. Це для нас головне! Тому, ми досі разом. Бо одне діло, коли сваряться через різний музичний смак, а інше коли тобі потрібна була допомога, «кращий друг» знову був зайнятий.