Варто погодитись, що поняття совісті знайоме кожній людині. Ми добре розуміємо вислови: «чинити по совісті», «муки совісті» тощо. Дане поняття конфігурує у нашій підсвідомості як так звані, регулятори психіки, які успадковуються безпосередньо біологічно. Проте, слід зазначити, що совість для кожної особистості має свої внутрішні рамки. Тому постає питання: «А якою сьогодні постає перед нами людська совість?» Іншими словами умови та образ життя сучасної людини визначають багато суперників, опонентів совісті, як такої.
Існує багато крилатих виразів і афоризмів про таку моральну категорію як совість. Мені найбільше подобається вислів французького письменника Віктора-Марі Гюго, який зазначав: «Вищий суд — суд совісті». Квінтіман, наприклад, називає її тисячею свідків, а на противагу цьому Оскар Уайльд офіційною назвою боягузтва. Якщо звернутись до Біблії, то, очевидно знаємо, що Бог, творячи людину, вкладав в неї щось Божественне, певний помисел, який просвіщає йому розум, душу, серце, вказуючи, що добре і зле… Крім того, людині завжди буде притаманна властивість шукати виправдання своїм вчинкам. І в першу чергу, не для когось, а для самої себе.
Необхідність – як перший опонент совісті. Необхідність стає вищим рангом ніж моральні принципи. Людина, оправдовуючи себе подібним, робить справи, про які жалкуватиме… А можливо і ні. На сьогоднішній день кожен з нас є в’язнем сумління, чого б це не стосувалось.
Просуваючись далі, треба сказати, що поряд з поняттям совісті стоять такі поняття як самооцінка, цензор. Всі найкращі, досконаліші стандарти поведінки ми закарбовуємо в своїй пам’яті, додаємо власний досвід та власні спостереження. І ось совість нам починає диктувати ці правила по своїм законам. До речі, совість – закон природній, ми нікуди не зможемо втекти від неї…
А чи змінилися наші духовні цінності з часом? Так. А чи починаємо ми відноситися до чогось по-інакшому, не так як завжди? Безперечно. Тому і наша совість разом взята з іншими принципами трансформується: підкорюється законам сьогодення.
Конформізм – як один із опонентів совісті. Ми часто ухиляємося перед більш авторитетними людьми, часом забуваючи про свою істинну сутність, про свої ідеали, про цінності, про совість.
Безпринциповість теж є опонентом. Сюди ж відноситься некритичність до інших і самих себе. Вона може проявлятися в усьому, тому це також виступає для нас певним орієнтиром і ознакою для оцінювання. Ще до того можна навести приклад про корисливість. Ці два поняття часто зустрічаються серед людей. Проте тут є дві сторони. Можна погодитись, що здоровий егоїзм повинен і має бути присутній в нашому житті. По – перше, ця конкуренція, мотивація тощо, а по – друге це поштовх досягати того, що бажаєш.
Насправді, сучасних опонентів совісті досить багато. Це пояснюється плюралізмом наших дій і розходження духовних ідеалів. З одного боку, множинність дає нам право на вибір, але цей вибір також буде з втратою ціннісного орієнтиру. З іншого боку – розходження наших же духовних ідеалів. Варто погодитись, що глобалізація світу призвела до переоцінки наших ідеалів і змінила наш погляд на моральні цінності. Тепер у кожної людини своє бачення. Сучасну людину мало цікавлять заборони інших, вона, як то кажуть, сама собі суддя.
Більше того, мораль у кожного своя. Підвищена увага до особистості, винесення індивідуальності та неповторності людини на перший план, її одухотворення дає право самій визначати, що добре або зле.
Цікавим є те, що добро і зло, як класична і одвічна проблема життя, є загальними і досить суб’єктивними поняттями. Проте хочу наголосити, що саме їх відмежування, дає можливість віднайти сучасних опонентів, в тому числі і совісті. Можу припустити, що сучасні опоненти це ті ж самі опоненти, що і були раніш.
Насправді, якщо замислитись перед поставленим питанням, то мені перше, що спадає на думку наступне. Показниками нашої совісті можуть слугувати наші вчинки та поведінка, беззаперечно. Також наші роздуми і те, що ми говоримо. Можливо до цього ще додати певні вегетативні ознаки. Та все одно побачити та зміряти ми її точно не зможемо і те, наскільки в кого чиста совість теж.
Звідси випливає наступний опонент – це закритість, можливість «промовчати» або без діяння. Так, саме без діяння, яке інколи може стати причиною ще більших бід та трагедій, ніж будь – яке діяння.
Ще одним опонентом совісті виступає егоїзм в усіх його проявах. Мабуть кожен зі мною погодиться, що будь – яка людина за своєю природою є егоїстом. Це ніби — то вроджений рефлекс самозбереження, який людина поступово опановувала і завдяки цьому, змогла перейти на новий рівень соціалізації, людина зрозуміла, що окрім задоволення своїх власних потреб та вирішення власних проблем вона може перейматися і іншими – допомагати без вигоди для себе та ще й отримувати від цього задоволення. Проте, викорінити егоїзм повністю неможливо. Та це і не потрібно. Це закладено в нас, як і совість, з народження, просто в когось егоїзм має меншу силу, завдяки правильному вихованню та високим моральним орієнтирам, а в когось – більшу, через байдужість і нерозуміння життєвих цінностей. У наш час, люди переважно сконцентровані на собі, своїх досягненнях, своїх проблемах, на власному житті. Вони, як кажуть у народі: «Далі свого носа не бачать». Їх не цікавлять інші люди.
Досить прикро усвідомлювати той факт, що не дивлячись на всі досягнення у техніці, всі блага цивілізації, можливості, які відкриваються перед кожною людиною, ми забуваємо про закони людського буття, стаємо черствими, скупими у наших почуттях та емоціях. Ці два протиріччя – егоїзм і совість постійно ведуть боротьбу і перемога залежить від вибору особистості. І що ж вибрати? Як правильно вчинити? Відповідь може бути різною… Як кажуть: «Скільки людей – стільки й думок», навіть можливо, що у різних ситуаціях одна і та сама людина вчинить по-різному: або «приспить» власну совість, або переможе свій егоїзм. Звичайно зробити вибір досить важко, але не варто забувати, що життя одне, можливо, саме від цього вибору залежить наше подальше життя. Будеш ти спати спокійно, чи совість все ж таки мучитиме тебе.
Те, що протистоїть совісті – має прямий вплив на неї, на людську свідомість. Великий вплив мають на сьогодні, на жаль, матеріальні цінності, їх вартість тощо. Ось це все, що має зверхній вплив і керує нашою совістю.
Таким чином, хочу зробити наступний висновок. Сучасні опоненти совісті такі, як необхідність, конформізм, бездіяння, егоїзм тощо, не зроблять сучасну людину кращою чи гіршою. Насамперед, це стосується самої людини. Всі впливи, які подає нам життя, насправді тільки формують вищу планку нашої совісності. Із кожним часом все вищу і вищу.
