Етичні системи в котрих визначалася суспільно історична природа моралі, прибічниками її були досить видатні і поважні люди такі як Аристотель, Т. Гоббс, Жан – Жак Руссо, Е Дюркгейм, Макс Вебер та багато інших не менш видатних та відомих і досвідчених людей Ці люди відносилися до досить різних філософських напрямів. Вони досить наполегливо і активно відстоювали соціально історичну природу моралі.
Концепції цієї моралі ґрунтуються також на тому що саме її виникнення збігалося з формуванням родоплемінного життя соме за часом виникнення і формування того іншого. Саме до життя була покликана сама мораль соціальною потребою, в регулюванні процесів виробництва, у відтворенні суспільного життя саме в нових умовах, тому що таке регулювання ставало неможливим.
А функцією моралі, головною тут, була в забезпечені впорядкованості життів того первісного ладу, погодження колективу з волею деяких соціальних груп, які досить повільно вирізнялися з первісних людських племен, здобуваючи поступово певної соціальної визначеності, самостійності.
Людина і суспільство завжди була і буде результатом досить тривалих історичних початків. Від того коли наші предки людини, мавпоподібні люди, саме тоді їх щось наштовхнуло на використання перших кам’яних знарядь праці саме до виникнення першого первісного ладу ( формування сучасної людини ) саме її розвиток так підпорядкувався соціальним законам, відтоді минули понад сотні тисячі років.
Певні племена ( люди ) досить довгий час проживали стадами, що були мало диференційованими утвореннями. В тих людей на той час не існувало поділу праці та сімейної розмежованості, тодішній індивід був досить поглинутий стадом, а з часом – племенем соціальної визначеності він нажаль не мав. На мою думку дикун немає мати тієї індивідуальності, тільки плем’я, а вже потім і сім*я, вже має індивідуальність. До таких мір поєднували членів племені солідарність вона найтісніша, найміцніша, що саме тоді первісні люди стають єдиною істотою. Породження солідарності зовнішньою необхідністю саме жорстокою необхідністю, існування мавпоподібних людей саме природними об’єктивними умовами.
Така безпосередня нездатність окремих індивідів до самозахисту необхідно було саме відтворювати об’єднані сили і тими первісними колективними діями. Також існувало внутрішньо групове суперництво. Та жорстока агресія поєднувалася в первісних племенах саме з елементів співробітництв і підтримки один одного пі час полювання, в їх трудових операціях які саме в той час формувалися почуттями взаємної прив*язаності. Ось це й характерно навіть для тварин, які живуть стадом, роями, зграями.
Дуже цікаво якщо мораль виникала водночас з первісними колективами трудовою дією врегульовуючи її, так доводили деякі представники марксистської етики. Не можуть витримувати критики саме такі твердження, оскільки регламенти соціальні не були здатні ефективно впливати на психіку. Мабуть тільки сама природа з її суворою формою є межею життя і смерті, могла об*єднати людей із психікою зоологічних індивідуалізмів, формула поза життям – поза стадом. А ось позиція Етиків є переконливішою, коли мораль виникала не з подоланнями саме людиною тваринного етапу, а становлення людини на вищому етапі, з появою в середині племен відмінностей тих соціальних, яке вимагало регламентації саме моральної.
Мораль походить саме від праці ( колективної ) це згідно з марксисткою схемою, вона творила людину і була джерелом усього людського в людині. Завдячуючи до моральній регуляції узгоджувалася трудової діяльності первісних людей. Ось в моральному і додатковому забезпеченні цієї узгодженої діяльності потреби не було, тому що людина немала свободи вибору ( індивідуальної ). А дії які вона безпосередньо виконувала тільки під тисками природничої необхідності саме були в інтересі племені.
Лише з часом розвиток і вдосконаленні соціальними відносинами, вже виникала необхідність у свідомій моральній поведінці, у закріплені саме в моральних певних соціальних відносин в регулюванні контролю певних новими суспільними суперечностями, які загрожували саме на той час. Ось тому всі ці думки, міркування об’єднує одна єдина думка проте, що розвиток усіх соціальних відносин визначала праця саме для безпосередньої моралі творила умови.
Ознаки первісної моралі:
1) сукупності тодішніх відносин, вчинків суспільних відносин. Тотожність звичаями, саме невід*ємність практичного життя.
2) Відповідність поведінки норми індивідуальності, а також заборонами, котрі поширювалися на всі сфери життя.
3) Колективізм і рівність.
В латинській мові існувало слово синонім етиці – це моральність і саме з цього слова походить мораль. А мораль в свою чергу це сукупність історично схвалених усталених правил і норм, заборон, стереотипів які направлені на регуляцію поведінки індивіда.Це є правила : відплати ( зуб за зуб; око за око) і тому подібне. Моральна норма це є повага до старших і тому подібне.
Мораль змінюється в залежності від історичного типу розвитку суспільства. Мораль є об’єктивним явищем вона знаходиться у суспільстві і впливає на людину у формі зовнішнього тиску.
Моральність це суб’єктивне відображення моралі у свідомості людини. Це правила норми моралі які тісно пов’язані переплітались зі знаннями та життєвим досвідом людини.
Тому для обговорення походження моралі було задіяно досить велика кількість філософів. Дуже часто піддавалася мораль вульгарності ,тому що її підпорядкування конкретним політичним цілеспрямуванням.
Най переконливішим твердженням було і є, про те як і коли виникла мораль, виявлення її історичного характеру, надання значенню соціального початку, саме використання досить сильне емпіричного характеру. В той же час тут багато переконливого, суперечностей, нетрадиційних принципів.
Мабуть саме тому і швидше моралі передують форми регулювання поведінки саме до моральні. В природі людини були передумовами виникнення моралі тут були саме інстинкти,а соціальні – племена суспільне життя ( ускладнене ), утворення конфліктів і незмога їх вирішення розв’язання досить звичним способом.
Тому саме свідомість яка зародилася саме в індивідів посприяла в історичному створенні виникненні моралі і відіграла саму велику роль у творенні тієї ж свідомості.
