Проблема співвідношення моральної мети та засобу її досягнення

absurdДля того щоб жити у людини повинна бути мета. І щоб спокійно прожити життя мусить здійснити, або досягти цієї мети. На допомогу людині приходить діяльність, яка корегує і направляє на досягнення поставленої мети.

Діяльність людини насичена багатьма відмінними рисами, а саме: цілеспрямованістю, усвідомленістю і на сам кінець перетворюючим характером. І саме в діяльності людина розвивається, покращує свої здібності і навички, тобто навчається бути індивідом, не такою як всі. І найголовніше прагне стати особистістю. Вона сама вирішує, як саме її будуть сприймати в соціумі. Можемо зробити висновок: індивід вміє контролювати власні дії, це спрямовує його на досягненні мети.

Детальніше розглянемо саму мету. Вона може стати невід’ємною частинкою діяльності і виникає з різносторонніх потреб чи забаганок людини. Саме мета має можливість зайняти велике місце у житті, або взагалі стати сенсом. Людина починає діяти тільки тоді, коли потребує чогось. Але ця діяльність може скоро скінчитись, коли людина більше в ній не зацікавлена, або поставлена мета вже досягнута.

Наприклад: людина хоче стати відомою танцівницею – це є її мета. Зрозуміло, що на її шляху трапляються багато різних перешкод, але вона їх долає. І на сам кінець задовольняє свою потребу чи мету. Тобто вона дійшла останньої стадії і на цьому може зупинитись, а може і надалі реалізовуватись у цій сфері діяльності.

Кожна людина має багато потреб, які вона хоче задовольнити. Можна сказати, що потреба стає як наркотик, тобто виробляється залежність. Це можна характеризувати потребою у людини, різних засобів чи предметів. Вона вважає що саме без них вона не може існувати. Так само і зі способом життя, і спілкуванням чи внутрішнім станом. На жаль зовнішнього поштовху замало для дії .

Іншими словами це об’єктивна сторона. Наприклад: у людини є стара річ, яку вона хоче замінити на нову. Але це не наштовхує її на діяльність. А от бажання може стає суб’єктивним поштовхом. Саме воно сидячи там глибоко всередині терзає, мучить і наштовхує на діяльність.

На шляху поставленої мети та задоволення потреб часто виникають труднощі, або взагалі у людини не має можливостей у виконанні поставленої мети. Це може сформувати в неї хибне сприймання методів власних потреб.

Тому треба швидко зрозуміти, що тільки досягнення і задоволення потреб можуть стерти ці стереотипи. Звичайно, що починати слід з мети, яка може стати нереальною і це відштовхне людину від задуманого. Тому мету треба ставити більш доступну, бо на мою думку людина не здатна принести в жертву у досягненні вищої цілі, заради задоволення малого.

Розглянемо способи задоволення потреб. Вони можуть бути найрізноманітнішими, від банальних грошей, які можуть задовольнити як маленькі так і великі забаганки, до яких не будь божевільних вчинків. Але ще треба враховувати моральність цих дій. Бо моральність – це ідеал тобто, тлумачення про те який вигляд має ідеальна людина. А ми часто забуваємо про це, тому наш соціум, наше суспільство потрохи занепадає і деградує. Найгіркіше, що кожного хвилює саме власна вигода. Адже наше суспільство формується з окремої людини, думки чи погляду на життя.

Розглянемо таку ситуацію: їде собі людина на автомобілі, а її колеса розходяться у різні сторони, тут виникає питання чи доїде вона до зазначеного пункту? Звичайно що ні! Тому треба зважати на інші погляди і враховуватись з ними. Бо якщо людина буде враховувати лише свої потреби, то на шляху задоволення своєї мети вона піде по головам.

Звичайно ж засоби можуть бути навпаки – правильними. Але на досягнення поставленої мети потрібен час, а людям дуже важко чекати. Напевно це і є причиною антиморальності. Яка випливає у терорах, війнах, революціях чи інших насильницьких діях. Мета може бути викладена красиво, але ж дії змушують думати протилежне. Розглянемо Другу Світову війну: німецькі фашисти вбачали світ гарним, щасливим, без розрух та війн – це насправді вражає, правда? Але ж дії – це суцільні катастрофи, репресії, вбивства і це заради створення ідеальної нації, ідеальних людей. Чи варто це мільйонних жертв? Ні! Ці засоби аморальні.

Висновок
Найвища цінність у суспільстві – це людське життя. Моральна мета не повинна загрожувати людському життю. Виникає питання: а яким чином дізнатись, що мета виправдана? А виправлена мета – це суспільна значущість, яка в ній відображається.

Отже, мета має бути моральною, вона виправдовує все. Допомагає у досягненні суспільного блага. Суспільство починається з кожної людини, тобто щось змінювати треба поступово враховуючи інтереси і погляди кожного. Мабуть всі люди бажають бачити країну здоровою та щасливою і для цього мають зрозуміти чого вони прагнуть. Ставити мету і доступну, і зрозумілу у досягненні.

Щоб все чого б не захотіла особа, не вказувалося на інших. Кожен з нас прагне гармонії, і тому ми повинні досягати бажаного розумними шляхами. Завжди керуватись моральними аспектами і не вдаватись до аморальності. І найголовніше залишатись людиною не зважаючи ні на що!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.