Спілкування являється невід’ємною частиною нашого життя. Це дар, за допомогою якого ми пізнаємо навколишній світ, розуміємо друзів та близьких нам людей, отримуємо безцінний життєвий досвід. На жаль, сьогодні ми спостерігаємо занепад культури спілкування, все частіше ми зустрічаємо на своєму шляху вороже налаштованих людей, спілкування з якими зовсім не схоже на цивілізоване.
Поняття цивілізованого спілкування ґрунтується на системі моральних та етичних цінностей, в яких відображається розуміння нами таких понять, як несправедливість і справедливість, правильність та неправильність тих чи інших вчинків. Існує багато етичних норм цивілізованого спілкування, зокрема порядність, чесність, справедливість, повага, співчуття.
Та, на мою думку, моральною основою спілкування являється саме повага, адже саме вона найбільше відображає ставлення співрозмовників один до одного. Повага – це морально — етичний принцип, який вимагає відношення до іншої людини як до особистості. Це таке ставлення, коли враховується поняття людської гідності. Повага – це визнання співрозмовника рівним собі самому. Повагу доповнює пошана, тобто визнання особистих чеснот індивіда і його приналежності до певної спільноти. Розвинуте почуття поваги до інших – це одна з найважливіших людських рис. Без взаємної поваги не можливе існування сучасного трудового колективу, не складуться, ні товариські, ні сімейні відносини.
Повага є безумовно основою для довготривалих відносин. Якщо спілкування відбувається із взаємною повагою, то воно буде відкритим і спрямованим на продуктивний діалог та співробітництво, ґрунтуватиметься на моральних нормах і принципах справедливості, рівноправності, доброзичливості та ввічливості. Важливою складовою поваги являється терпимість до співрозмовника, адже саме терпимість може вгамувати наші негативні емоції під час розмови. Поняття поваги виникло дуже давно на основі страху слабших перед сильнішими, а сьогодні повага ґрунтується на основі принципів рівності і слабших, і сильніших.
Поняття поваги не можливо розглядати окремо від поняття самоповаги, адже вони дуже тісно пов’язані.
Усі без винятку мають потребу в обґрунтованій та досить високій самооцінці, яка спирається на повагу та визнання оточуючих. Людина себе почуває в тому оточенні, яке підтримує в ній відчуття власної гідності. Задоволення потреби у самоповазі спричиняє відчуття впевненості та усвідомлення корисності, визнання своїх здібностей та результатів діяльності.
Самоповага – це моральна риса кожної людини, яка показує приязне її ставлення до самої себе, це те, що ми думаємо самі про себе, віра в те, що ми чогось варті. Під час розмови самоповага стане тим моральним механізмом, що допоможе уникнути приниження і глузування. Людина з добре розвиненою самоповагою буде чинити опір, проявить свою волю, відстоюючи гідність та честь. Самоповага являється важливою рисою людини, адже саме вона надає нам сил в боротьбі з різноманітними життєвими труднощами, виступає нашим захисником в усіляких конфліктних ситуаціях.
Дуже важливо, щоб самоповага особистості формувалася не тільки за рахунок розуміння власної значущості, а й за рахунок поваги інших людей. Тому що, без сторонньої поваги самоповага перетворюється в егоїзм, а це призводить до зниження, або й зовсім до зникнення, у цієї людини поваги до інших. Як наслідок, ми отримуємо зниження культури спілкування цієї людини. Різниця між самоповагою та егоїзмом в тому, що керуючись почуттям самоповаги в конфліктних ситуаціях співрозмовник добивається своїх корисних цілей, але при цьому не приносить шкоди іншим. Егоїстично ж налаштована людина починає ставитись до співрозмовника лише як до об’єкту чи засобу отримання власної користі нехтуючи при цьому інтересами опонента.
Я вважаю, що головна проблема теперішнього спілкування пов’язана саме із зміною принципів формування власної самоповаги та поваги до інших. Тому, щоб поліпшити стан культури цивілізовано спілкування , кожному з нас, на сам перед, потрібно переглянути свою самооцінку, свою самоповагу.
Зараз більшість людей у спілкуванні з іншими намагаються видати себе за тих, ким вони насправді не являються, поводять себе не так, як їм слід себе поводити.
Кожен з нас — це унікальна особистість, кожен має власну думку. Проте, ми повинні поважати інших, навіть коли не згодні з їхніми думками. Людина, яка здатна поважати інших, має певну гідність, тому що в неї є щось, що вона може запропонувати іншим. Для того, щоб інші поважали нас, нам доведеться спочатку виявляти шану.
Ми повинні поважати інших не дивлячись на їх недоліки. Але виховати в собі повагу до людини попри її помилки можливо лише тоді, коли ми навчимося бачити в ній лише позитивні якості.
Показуючи свою повагу до всіх тих, хто нас оточує,ми тим самим розвиваємо, оновлюємо наші відносини. Коли взаємна повага в’яне, тоді приходять конфлікти. Якщо ми не поважаємо людини, то помічаємо найменші дрібниці, які нас дратують. Ми засмучуємося, коли зустрічаємо її. Якщо ж ми відчуваємо до неї любов і повагу, то просто не помічаємо недоліків, те, що раніше викликало ворожість, тепер не тільки не дратує, але й, навпаки, здаються привабливими!
