Поняття честі, її об’єктивні та суб’єктивні сторони

chest-samЧесть – соціальність людини, належність її до конкретної спільноти, усвідомлення себе життєдіяльним суб`єктом, через входження до конкретної групи. Організація свого життя з визначеними цілями та пріоритетами.

Приблизно у ХVI столітті на Японських островах відбулася кровопролитна битва за фортецю, один з кланів захищав фортецю інший же намагався його відібрати. Коли захисники вже не мали сил до оборони, але знаючи що, якщо вони попадуть до ворога у полон то він їх зганьбить, бо сам полон це вже є ганьба. Тобі васали фортеці вирішують свою долю за кодексом честі (Бусідо), прикріпивши до голови дерев`яні таблички з власними іменами вони повбивали себе власними мечами. Не давши ворогу зганьбити честь свого імені та роду, показавши, що вони не бояться смерті “Смерть вища за полон”.

Ще з прадавніх часів поняття “честі” було міцно зв`язане з поняттям “роду”. Кожен член роду є певним “родовим органом”, який за щось відповідає для покращення існування цілої общини. Але не варто забувати, що кожен рід хотів підвищити свій соціальний статус, кожен хто мав відношення до певного роду намагався збільшити його престиж .З тим як росла репутація певного роду, росла і його честь. І чим вища була честь роду тим більш шанованим він ставав в очах суспільства, дававши йому право на встановлення своїх моральних правил та норм.

Середні віки в Європі, час воєн та феодальних міжусобиць. Заможні феодали та королі постійно намагалися покращити честь свого роду, шляхом об`єднання з іншим шляхетним родом. Але не змушування крові підвищувало честь роду і самої людини, а її моральні вчинки , поведінка, ставлення до інших.

Також привілейованим станом на той час вважалось лицарство, це були справжні люди честі, чи принаймні їх нам такими змальовують автори різних романів. Ці люди постійно шукали нових пригод, на полях бою, у далеких подорожах, закохувалися у незимних красунь, оспівуючи їхню красу в своїх піснях, але ніколи не забували про честь свого роду, свого імені. Саме такими справами вони зміцнювали і звеличували себе свій рід та його символ. Кожна з сімей яка мала високий соціальний статус мала свій герб який могли впізнавати потому наскільки ця сім`я є вшанованою.
Людина, що має відношення до станової честі характеризується не індивідуальними якостями, а те як вона цими якостями показує суспільні цілі свого роду.

Самурайська честь, на мою думку самураї одні з небагатьох привілейованих класових чинів які по справжньому дотримувалися кодексу честі. Честь в понятті самурая була найвищою чеснотою яка тільки існує. Без честі, не існує людини, якщо ж ти зрадив свого імператора, то твої життєві цілі, норми і установки повністю повалені і твій життєвий шлях закінчений. Якщо ж було заплямоване добре ім`я своєї сім`ї, навіть кров`ю було важко змити ганьбу, вона могла передаватися з покоління до покоління, від діда до батька, від батька до сина. І таким же чином честь могла передаватися від одного покоління до іншого, дитина тільки народилася а її вже цінують і шанують бо знають, що з неї виросте гарна людина, бо вона буде рости в сім`ї де її прадіди здобули величну честь роду. Дуже багато честь значила для самураїв, вона була їхнім всім, смерть самурая в бою чи на полі бою забезпечувала на довгі літа повагою його рід і його самого.

Часи змінюються і змінюються погляд людей на життя. Якщо раніше найвищої вершини займала станова честь або честь роду, то згодом з`являється нове поняття професійна честь. Людям які не мають привілейованих станів чи походять не із знатного роду, позбавлені права носити почуття честі. Тому люди з нижчих станів виробили своє тлумачення честі як такої. Воно спиралося не на суб`єктивну кастовий стан соціуму чи благородство крові, а на об`єктивну підставу власних можливостей та професійних умінь.

Від так людина змогла проявити свої вміння, унікальний майстерний підхід до ремесла дало можливість шанувати особистість, а також стати у відповідь за велич професійної діяльності якою вона оволоділа. Утвердження майстром свого унікального професійного уміння.

Професійна честь педагога повинна полягати в тому щоб не відмовити людині у допомозі, виховати особистість, виявити її задатки та вже з них розвинути певні вміння та навички. Педагог бере на себе величезну відповідальність перед суспільством і насамперед перед індивідом за те що він виховає суспільно корисну з усіма моральними нормами та правилами, готовою існувати пліч-опліч особистістю. А на противагу цьому всьому він ставить свою честь і якщо він до цієї справи буде відноситися байдуже, без поваги до інших то його честь та гідність зникнуть назавжди.

Отже, поняття “честі” як раніше так і сьогодні є досить актуальним. Саме через те, що честю людина показує свою моральну свідомість, цілі в житті, та відношенням до інших. Не варто забувати про професійну честь, честь роду, адже саме через нашу недбалість можуть постраждати інші, якщо ж вам байдуже то краще жити окремо щоб не заплямувати недобрим словом ім`я роду, через свою дурість не зіпсувати життя іншим. То ж пам`ятаймо про свій обов`язок перед іншими, щоб не зганьбити своє ім`я та ім`я своєї сім`ї.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *