Мораль і звичай: зв’язок між ними у реальній людській моральності

japan+mСеред багатьох висловлювань вчених, мене зачепила думка Ж . Ренана, котра як на мене є актуальною і в наш час: «… Тенденції нашої епохи прагнуть до того, щоб замістити в усьому моральні двигуни матеріальними».

Про це свідчить сучасний темп життя, де люди забувають про мораль заради власного комфорту, а на дотримання звичаїв просто не вистачає часу. Проте мораль і звичай допомагають налагодити людські стосунки. В чому ж полягає відмінність між цими поняттями? Спробуємо розібратися.

« Звичай – це історично складені усталені шаблони масової поведінки», а «мораль – це внутрішні переконання та вид суспільних відносин, спрямованих на становлення рівності в правах всіх людей у їх стремлінні до гідного і щасливого життя».

Отже, на відміну від моралі звичай може по – різному представлений в кожній соціальній групі, а от мораль має однакові вимоги до всіх, і є більш ширшим поняттям, ніж звичай. Якщо мораль ставить перед людиною завдання удосконалити особистість, то звичай це виконання усталених норм, які передаються з покоління в покоління.

Хоча підсвідомо ми керуємося звичаями під час досягнення мети чи спілкуючись з людьми, робимо саме так, бо це є звичним як для нас, так і для близьких нам людей. Вони допомагають нам у побуті, під час свят, обрядів тощо.

Один і той самий звичай у різних народів розуміється по своєму, тому важливо це пам’ятати, оскільки це допомагає уникнути непорозумінь між представниками різних національностей. От приміром у різних країнах світу вітаються по – різному. На відміну від нашого звичного «привіт», «доброго дня», у Монголії цілком нормальним є запитання «чи здорова ваша худоба?» чи ось деякі індіанські народи взагалі знімають взуття або присідають, в Самоа обнюхують при зустрічі.

До того ж в Японії мама згідно звичаю носити дитину за спиною, при кожному поклоні як знаку вітання та ввічливості змушує клонись і її. Тим паче вже по самому зверненні до людину, можна з легкістю сказати про її статус.

З іншого боку інколи звичаї є просто антигуманними, про це свідчать історичні записи, де йдеться що головним є чоловік, а жінка не мала права на навчання, на приймання участі в голосуванні, навіть на висловлювання власної думки. На жаль, нерівність статей в наш час також залишилася в представників мусульманської віри, для них це в звичай якого жінка повинна дотримуватися.

Ось так для нас незвичні речі для інших являються нормою. Тому важливо зі сторони моралі враховувати тонкощі культури всіх держав, при цьому потрібно з повагою ставитися до цього, бо саме звичаї вирізняють один народ посеред інших. Це свого роду певно унікальність, яка схожа до індивідуальності людини.

Я абсолютно погоджуюся з твердженням Г. Ф. Шершеневича: « Моральність відображає не певні вимоги людини до самої себе, а вимоги всієї громадськості до людини. Це суспільство визначає, як людина повинна ставиться до інших, а не вона сама. Не людина оцінює певну діяльність, як хорошу або погану, а суспільство ». Тобто суспільство, його думка нав’язує з дитинства кожному з нас певний стиль поведінки, диктує що є правильним, що ні, що добре, а що зло… Так, батьки заради кращої долі своїй дитині, роблять вибір замість неї.

Прикладом слугує давній звичай циганського народу обирати дружину чи чоловіка своїй дитині. З одного боку це плюс бо дотримуються звичаю, а з іншого це величезний мінус, адже почуття та думки людини в цьому випадку не мають значення. З іншого боку правильно буде, перед тим, як зробити щось, щонайперше запитати себе чи вчиняю я правильно відповідно до ситуації, ніж про те, як вчинив би на моєму місці однокласник, брат або друг.

Досвід багатьох століть дає певне уявлення про зв’язок між мораллю і звичаєм у реальній людській моральності. Так, на приклад за звичаєм аскетів пити вино можна було людям поважного віку. Ті хто порушував це отримували покарання, яке було однаковим для всіх не залежно від соціального статусу.

В цьому випадку звичай та мораль доповнюють один одного. А ось звичай українців приймати гостів « хлібом сіллю» пов’язаний з мораллю давніх часів. Адже ще Володимир Мономах в своєму творі « Повчання дітям» писав : «В домі своєму не лінуйтеся, не покладайтеся ні на отроків, ні на тіунів, щоб не сміялись, хто прийде до вас, ні з вашого дому, ні з вашого обіду».

Проте відповідні моральні вимоги можуть не співпадати з реальним життям людини. Оскільки в деяких випадках людина має йти на перекір думці більшості. В результаті доводиться виходити за межі сталого, інколи заради добра ми вчиняємо проти совісті. Звичай же являє собою сукупність суспільної думки, стереотипів.

Отже, з вище зазначеного я спробую підвести підсумок, поняття звичай і мораль є усталеними, які формувалися протягом багатьох віків і в де чому взаємопов’язані. Звичай і мораль мають значний виховний вплив, який полягає у тому, що вони стосуються всіх людей не залежно від віку. Тому ніколи не пізно зійти з хибного шляху і удосконалити себе як особистість.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>