На сьогоднішній день, будь-яка людина, котра проживає в межах сучасного суспільства не може собі дозволити жити та працювати поза законами і нормами цього ж суспільства. Виконання певних моральних канонів, зорієнтованість на правильність поведінки, коротше кажучи наслідування норм етикету, дає особистості можливість вільно функціонувати в глобалізованому світі.

Етикет, як конкретно прикладний аспект етики, дозволяє проявити поведінку людини в певних ситуаціях і не тільки, в особливості її спілкування, визначити її духовний світ, культуру її зовнішнього вигляду (що сьогодні має велике значення), показати моральну базу особистості, яка формувалась різноманітними чинниками на протязі всього життя.

Та, крім загально прийнятих правил етикету кожної людини, існують ще норми і манери поведінки залежно від професії: вчителя, лікаря, юриста, військового і т. д.

Етичні засади воїна, людини яка служить своїй Батьківщині, яка відображає в собі уособлення сили, мужності, честі, полягають в тому, що військовослужбовець в будь-який час, незалежно від місця чи ситуації зможе достойно пронести свою професію, точніше кажучи своє службове покликання впродовж життя не зраджуючи своїм моральним людським принципам і етичним нормам військового кодексу. Оскільки саме через поведінку, манери, уміння спілкуватися, можна проводити паралель ставлення, військового до себе, громадян, які він захищає та громадянського обов’язку перед своєю країною.

Моральним принципом для всіх захисників нашої держави є честь і гідність, вміння достойно пронести своє звання під час служби і поза нею. Не залежно від звання, специфіки роботи чи посади військовий завжди повинен бути прикладом для наслідування, вміщувати в собі такі якості як чесність, тактовність, дисциплінованість, відважність.

У своїх діях і помислах керуватися лише благородними, правильними думками, котрі не будуть виходити поза межі законодавства і загальнолюдських норм. В житті і на службі, залежно від потреби, виявляти стійкість, хоробрість, мужність, силу характеру, вольову і фізичні готовність, але ні в якому разі не зловживати цими якостями і службовим становищем, якщо не має потреби.

Переважно професія військовослужбовця – це чоловіча професія, а отже як і кожній особі чоловічого роду, тим паче військовому, притаманними будуть усі ці особистісні якості в поведінці та спілкуванні, що приваблюють прекрасну половину людства. Ввічливість, охайність, освіченість, вміння вислухати співрозмовника, стриманість у розмові, розважність, гострота розуму, галантність, знання елементарних норм поведінки є невід’ємною часточкою етики військовослужбовця.

Величезне значення також має низка суто громадянських якостей: поважати традиції – бойові та військові, державну символіку, Законодавство України, відповідально ставитися до своїх обов’язків та сумлінно виконувати їх, не виносити військові та державні таємниці за межі дозволеного, нести з гідністю своє звання та честь називатися громадянином України.

Кожний з нас від малого до дорослого має уявлення про воїна, як про людину із зброєю в руках, яка завжди, повсякчас готова відважно захистити свою Батьківщину, свій народ, в будь-який момент стати на захист слабших і призупинити несправедливість з боку порушника закону, агресора, того хто не дивлячись на всю негативність і неподобство своїх дій, зловживає законами, чинить так як вигідно йому, не звертаючи увагу на те, що хтось від його дій страждає і саме тому в таких ситуаціях військовослужбовець, є тим уособленням доброго воїна, світлим промінчиком в похмурому небі, котрий несе добро, справедливість поміж сірі і туманні нашарування нашого суспільства.

Проте не тільки на службі, а й в повсякденному житті воїн просто зобов’язаний допомагати, проявляти повагу, підтримувати людей, котрим це дійсно необхідно, котрі не завжди здатні за себе постояти в міру тих чи інших причин, зараз я маю на увазі дітей, інвалідів, людей старшого віку та жінок.

Ввічливість є одним із небагатьох компонентів, котрий показує рівень розвитку і виховання, яке було закладено ще в дитинстві і саме воно відіграє не аби яку роль у поведінці військового, адже такі елементарні речі як: поступитися місцем у транспорті літній людині, допомогти перейти дорогу, заступитися за дитину на вулиці, якщо над нею знущаються, захищати честь і гідність громадян, ці всі приклади мають велике значення у вимірі виховання військового.

Військова ввічливість є стабільним показником скромності і гідності службового, його витривалості, високого рівня культурної піднесеності. Одним з необхідних військових ритуалів – це привітання, котрий є відлунням честі і поваги один до одного. Військову честь зобов’язані віддавати всі при зустрічі і при обгоні. Першими вітаються молодші і нижчі за званням, стаючи у положення струнко і прикладаючи руку до головного убору.

Також до службового етикету військового можна ще віднести і таке:

– завжди бути готовим понести відповідальність за свої дії, що передбачені законами України та нормативними актами;
– під час виконання службових обов’язків, ставитись до громадян доброзичливо, справедливо, не допускати проявів дискримінації не залежно від статі, віку, расових особливостей, релігії чи статку, ідеологічних поглядів, матеріального забезпечення, ставитися до громадян чесно;
– завжди бути готовим прийти людині на допомогу, не обмежуючись лише службовими обов’язками;
– у службових стосунках додержуватися визначених військовими Статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, з повагою ставитися до колег, звертатися до них на Ви, використовуючи при цьому звання;
– з повагою ставитися до державної символіки України: прапора, герба, гімну, української мови.

Перелічені норми є лише незначною частиною морального етичного кодексу військовослужбовця, котрі окреслюють його діяльність в межах професії. Як показує досвід при виконанні завдань, у багатьох випадках військовослужбовцю виявляється недостатньо лише знати вимоги Етичного кодексу, але необхідно крім того бути морально і психологічно готовим до їх неухильного дотримання.