Що є зло? З прадавніх віків перед людиною стоїть дилема — добро чи зло. Ще перші люди, Адам і Єва, постали перед цим вибором. Вони знехтували свободою вибору заради гріха. Знехтували цілісністю, повнотою та свободою свого непорочного існування. Схибили один раз і вже не зупинились…

Перейти на темну сторону чи залишитись на світлій – стороні добра. Людина вибирає зло в тій чи іншій мірі, вибирає близьке собі по душі. Зло є наслідком а не ціллю. Людина не може бажати собі зла. Кому завгодно, але не собі.

Лише добро може бути насправді бажаним. Зло породжує лише зло, тому, бажаючи зла заради зла, можна лише посприяти збільшенню зла. В основі все одно лежить бажання зробити краще собі чи комусь іншому. Зло породжує заздрість, жадібність, презирство. А брехливість та лицемірство — є невід’ємною частиною зла.

Потрібно вміти пробачати лише так добро в житті буде переважати і підстав творити зло не буде. Тому що, людина, яка живе заради зла – нещасна. Їй не знайоме співчуття від інших, підтримка в скрутні часи. Вона знаходиться в своєму вимірі, в який сама себе загнала. Кожний має право на моральний вибір. І його потрібно робити правильно, незалежно від вибору інших. Кожен відповідає за свої вчинки. І цей – правильний і гідний вибір – це вибір в стону добра.

Добрі справи людина може робити лише з власної волі, невимушено і щиро. Про злі вчинки такого сказати не можна. На мою думку, зло це «порожнє місце» в яке людина потрапляє внаслідок хибного вибору. Часто людина робить вибір в сторону зла бажаючи самоствердитись, отримати владу чи показати свою зверхність над оточуючими. Але достигнувши цілі, людина може розчаруватись. А все тому, що це цілі нав’язані суспільством, а не власні. Цілі досягнені за допомогою зла, та для того щоб породити ще більше зло. Людина ж що досягає своїх цілей за допомогою добрих дій та вчинків має чисте сумління і гармонійне життя.

«Вдарили по щоці, підстав іншу» я зрозуміла не відразу — не відповідай злом на зло, не збільшуй його, тільки добро переможе зло.

Бажати зла заради зла неможливо – це протиприродно. Так як і жити заради зла. Бажати зла іншим – безсердечно. Лише душевно нещасна людина може бажати зла іншим. Сама нещасна тому і хоче зробити інших такими ж, хоче зробити це нормою для того, щоб почувати себе повноцінною особистістю.

Причинами тому, що людина схиляється на сторону зла, може бути або незнання істинного добра, або природна слабкість людини і залежність від вибору інших. Не всі можуть встояти перед спокусами, які супроводжують цей вибір. Зло як хвороба. Вчинивши одного разу спокуса повторити буде лише зростати, спинитись буде все складніше.

Людина «загораючись» певною метою, може нехтувати методами її досягнення. Може йти напролом, роблячи комусь зло. І, так, можливо це і є моральна хвороба, якою можна заразитись, але вона виліковна. Як варіант одним із «ліків» може бути – сором. Сором, як відчуття того, що чиниш неправильно. Сором може дуже сильно змінити думку людини з приводу того чи іншого бачення. Може принести моральне страждання але заради добра, заради змін на краще. І як наслідок, людина переглядає і свою поведінку, і вчинки і життя в цілому.

Іноді кажуть «З двох зол вибирай менше». Це стосується ситуацій, коли вибір стоїть не лише перед добром чи злом, а і їх мірами. Людина може опинитись в ситуації в якій не зможе вибрати добро, а лише зло. І тоді постає питання – вибрати менше чи більше зло. Наслідки вибору можуть бути непередбачуваними. Саме завдяки боротьбі добра і зла, людина отримує безцінний життєвий досвід. Саме завдяки цьому людина еволюціонує, пізнає різні сторони життя і стає морально сильнішою.

Резюмуючи все вище сказане: людина роблячи вибір отримує результат. Іноді він співпадає з ціллю, іноді ні. Все залежить від мотивів та засобів її досягнення. Головне пам’ятати людина – це її вчинки та думки. Роблячи зло – рано чи пізно воно повернеться, а роблячи добро – неодмінно отримаєш приємний результат.
Отримати зло на шляху досягнення цілі можливо, а бажати зла заради зла – неможливо, це протиприродно.