А що таке Біблія взагалі? Всі ми знаємо, що це священний текст, написаний для того, щоб розказати людям про божественні події минулого і про те, що чекатиме нас в майбутньому. Тобто там написано про створення світу, з чого все починалося, перші люди та їх життя в Едемському Саду, історія про Ноєв ковчег, Марію з Йосипом, Давида, Соломона, народження Ісуса Христа, його діяння на Землі, розп’яття Ісуса на Голгофі та його Воскресіння, історія про Лазареве воскресіння, та багато іншого.
А найголовніше – це десять заповідей Божих, яких дотримуватися повинен кожен. Це можна сказати головні постулати Біблії – не вкради, не вбивай, шануй батьків, не бреши, почитати лише одного Господа. Всі біблійські легенди навчають нас бути добрими, чуйними, прислухатися до проблем свого ближнього та допомагати їм. Іноді ми повинні десь пожертвувати собою заради іншої людини. Ми повинні в першу чергу поважати ближніх і любити Бога. Тому що яка ж віра без любові?
Свого Господа потрібно любити і довіряти йому. Віра не повинна бути якоюсь манією, але вірити обов’язково потрібно, бо без віри жити важко. Ми знаємо, що Господь завжди поряд з нами, Він завжди чує нас і допомагає, коли це потрібно нам. Деякі люди навіть на сьогоднішній день так живуть Біблією, що справді вже не можуть жити без зборів і спільних читань текстів Священної Книги. Це дуже «затягує», особливо, коли розумієш, що тут ти «у своїй тарілці», ти вдома.
В мене є дуже яскравий приклад з життя. Моя бабуся дуже релігійна, вони відносяться до Церкви п’ятидесятників. Вони не ходять у церкву, до якої звикли всі люди. Тобто це зовсім не така церква, як ті, що відносяться до Московського патріархату. Вони не вклоняються іконам, їх взагалі немає у молетовному домі, та не падають перед ними ниць.
Вони ходять на збори у молетовний дім, читають там Біблію, говорять про те, що там написано, моляться і співають псалми. Ці збори є регулярними, є також дні особливо важливі, такі як Воспоминання Господнє та Водне Хрещення. Після вісімнадцяти років або тоді, коли ти сам будеш готовий, ти повинен прийняти Водне Хрещення і після цього людина повноцінно стане членом церкви. Взагалі до церкви може приєднатися будь-яка людина і в будь-який період свого життя.
Багато років підряд я жила на літніх канікулах у бабуні і також ходила на збори. І зараз, через багато років, я розумію, що це було дуже потрібно та важливо. Це важлива частина мене. Саме на зборах, слухаючи пастора та бабусю, читаючи Біблію, я зрозуміла багато чого, багато чому навчилася та відпустила те, що давно потрібно було відпустити.
Навіть після того, як я втратила свого малюка через завмерлу вагітність мене врятували лише ці збори. Мені тоді не хотілося жити, але там, у молетовному домі, серед знайомих і вже таких рідних людей, я зрозуміла, що життя триває далі і я повинна жити. Саме там в мене наче відкрилося друге дихання. Я ходила кожного разу на збори, читала і співала, ми молилися всі разом, і це дуже допомогло.
Повертаючись до теми есе я хочу сказати, що Біблія важлива, особливо для молоді. Зараз молоді люди іншого покоління. Для них важливо лише «бути в тренді», смартфони, Інтернет, переписки, «тусовки» та все в цьому дусі. Але вони забувають найголовніше, що це все ніяк не допоможе. Зараз модно бути атеїстом, але в якихось кризисних ситуаціях кожен каже про себе «Боже поможи» чи «Слава Богу». Тобто мабуть на підсвідомому рівні всі ми віримо у Бога і всі ми певною мірою дотримуємося головних постулатів Біблії.
Біблія впливає лише позитивно. Вона відкриває такий світ, про який ніхто не чув раніше. Світ без жорстокості і зради, світ без сварок і головне всесвітню любов. Людина стає Людиною тоді, коли починає вірити і любити Господа. Біблія вчить нас, як потрібно жити, що потрібно робити для себе і для Господа, що робити, щоб потрапити у Рай і як не попасти у Пекло.
Ті люди, які потрапляли через видіння до Раю кажуть, що там таке життя, якого на Землі мабуть ніколи не буде. Там люди всі одного віку, вони там здорові і зовсім не знають, що таке біль. У Раю дуже красиво, там ростуть такі квіти, яких тут ніхто і не бачив,і такі плоди, які просто тануть у роті, навіть жувати не треба. Коло кожної людини стоїть Ангел і взагалі всі щасливі.
Зараз існує багато молодіжних церков, наприклад одна з них називається «RealLife». Я відвідувала служіння там з тринадцяти до п’ятнадцяти років. Головним, можна сказати пастором, для дітей віком від десяти до вісімнадцяти років, є Сергій. Дуже чуйний, доброзичливий, чесний і цікавий чоловік. Він створює таку атмосферу на зборах, що туди справді хочеться і хочеться ходити. Ми влаштовували чаювання, приносили якісь смаколики і ділилися ними, ми говорили на зовсім різні теми, і про Біблію, і про світ загалом.
Він навчав нас слухати себе, своє серце. І якщо воно потребує зараз Бога, він просив пустити Його у своє серце. Ми спілкувалися з ним, як зі своїм другом, декілька разів ми читали якісь частини Старого Заповіту, а потім обговорювали їх. Також ми говорили про становище людини, яка вірує і людини, яка не вірує. Це було дуже цікаво і повчально.
В кінці першого служіння Сергій дарував кожному Старий Заповіт. І найголовніше, що мене найбільше вразило, в кожному примірнику він робив маленькі закладочки, де помічав місця, які будуть найбільш корисними для кожного з нас. Мені дуже подобалось туди ходити і бути в тому колі людей.
Любіть себе і впускайте в своє серце Бога. Він наставить Вас на шлях істинний, допоможе вирішити усі душевні проблеми і буде підтримувати. От такі слова я сказала б кожній молодій людині.
