Я вважаю з етичної точки зору, що кожна нація і народ повинні знати свою історію. Пам’ятати про визначні дати в історії свого народу.
В Україні одна з найвизначніших подій, яка змінила історію, була трагедії голоду 1932-1933 років, яка зробила прогрес у розвитку колгоспів, але заново закріпачила Український народ, під ярмо радянської влади. Хоч деякі історики вважають, що голод завдав людських втрат іншим народам радянського союзу, але найбільших збитків і людських жертв приніс на територію України.
Саме ця культурна і суспільна подія повинна об’єднати український народ в єдине ціле і зробити так, щоб історія голодомору збереглася на довгі покоління, як історія боротьби українського народу проти закріпачення.
« Бо без минулого, немає майбутнього » — так говорили і говорять багато істориків і науковців, бо саме минуле створює шлях у майбутнє і робить наш сильнішими, хоробрішими проти різних негараздів в Україні, які існують на даний час у нашому суспільстві. Тому я підтримую акцію « За світи свічку», як морально – етичну проблему, і правильно, і необхідно для Українського народу зі всього світу.
З етичної сторони розвитку суспільства голодомор відвинув Україну подалі від світової історії, але зробив наш народ більш стійким до негараздів у державі і світі, а це у свою чергу зробило внесок у розвиток власної культури поведінки у суспільстві, яка дещо відміна від Європейської, але має свої спільні риси, які я думаю допоможуть у майбутньому злитися в єдину організацію.
Я вважаю, що акція проведена на міжнародному рівні зможе привернути увагу громадськості до злочинів радянської влади, щодо життя і свободи людей, які жили у великій країні, як радянський союз і до чого потрібно поставитися дуже відповідально із великим ентузіазмом і само видачею, бо це створить імідж країни, як розвинутої і зацікавленою історією свого народу. Я вважаю, що ця акція зробить об’єднання усього великого народу в єдине ціле і тільки якщо у святкуванні візьмуть участь високопосадові особи і діаспора України в інших країнах світу тоді Українська нація доведе що вона існує і матиме вплив на суспільно політичні події у світі, а це призведе до змини у суспільстві нашої держави.
Я вважаю, що етична проблема чого питання лежить глибоко в історії, чи радянська влада мала право створювати штучний голод на території яку вони підкорили, заради створення великих, державних фермерських підприємств, заради збагачення державі, а особливо правлячої верхівки, а також заради розкуркулення селян і відання всього майна на розвиток колгоспів у весь народ постав проти такого зафарблення . Український народ довів що ніякі труднощі не можуть зламати любов до землі і батьківщини.
Тому ця акція потрібна для вшанування жертв голодомору і об’єднання всіх Українців заради спільної мети, такої, як підняття питання про геноцид нашого народу, тому що саме український народ найбільше потерпів внаслідок голоду і зазнав матеріальних і людських втрат порівняно з іншими народами радянського союзу.
Саме статистика стверджує, що голод призвів до вимирання цілої нації, такої як українці. Тому я вважаю, що вшанування загиблих підчас голодомору дуже важливе, бо ця акція показує, що ми не забули більше 10 мільйонів невинно умерлих осіб і пам’ятаємо свою історію.
Багато людей вважає на даний час, що акція не потрібна Українському народу, тому що деякі люди вважають, що ми маємо йти до Росії, а Росія не признає, що голодомор був геноцидом проти нашого народу, а це був простий голод через неврожай, але це було не так, тому що в домівки вдиралася без стуку у шукали в усіх закутках приховані запаси їжі на зиму.
Радянська влада приховувала, свої нелюдські дії проти людей, для їх зігнання в колгоспи, а це в свою чергу призвело, до не прийняття людьми, повністю нової влади. У містах людьми, яки бачили на вулиці померлих або ледь живих людей, яки були дуже худими і майже роздягненими. Влада приховала, цей факт, і від світової громадськості, і говорила для Європи, про великий врожай, а після оприлюднення деяких фактів, про неврожай в окремих регіонах країни, але це не була реальна картина, того що відбувалося у ті роки на території нашої державі.
Тому я вважаю, що Україна завжди має пам’ятати гіркі сторінки, своєї історії, і не забувати про уроки минулого, і захищати свої інтереси до останнього подиху, і заважати свавіллю влади проти думки нашого народу, і захищати честь і свободу всіх оточуючих людей.
Влада, яка такими методами приходить до влади, ніколи не зможе побудувати стабільну і міцну країну, а це призведе до розпаду, що і сталося з радянським союзом, бо нелюдські методи, ніколи не послужать владі на благо. Там де були проведені правильно організовані заходи. такі країни і досі існують, як єдине ціле.
Тому я вважаю, що голод 32-33 роках показав, як можуть бути жорстокими дії панівної верхівки влади, для власного збагачення і примноження своїх статків.
Тому я вважаю цю дату дуже важливою для Української нації у всьому світі.
Питання голодомору мало розкривалося в засобах масової інформації, і мало висвітлювалися всі заходи, які відбувалися в країні, і у світі, і це призвело до, того що люди мало знали про заходи які відбувалися. Тому мало в яких вікнах загорілися свічки пам’яті, а це показало, що Україна не готова, до вшанування жертв голодомору, але деякі ентузіасти, через соціальні мережі, закликали людей прийти на головні площі нашої країни, і запалити свої лампадки у пам’ять про померлих, і зробити пам’ять невмирущою для наступних поколінь. Ці всі події відклалися у серцях патріотів нашої країни, і зробили внесок у об’єднання нації, і всього суспільства, у єдине ціле, у пориви пам’яті про минуле. Тому дуже важливо зберегти пам’ять, про цей страшний голод для наступних поколінь нашого народу.
Тому я вважаю, що з етичної сторони, суспільство немає права забувати, про ці події далекого минулого.
