Багато людей по всьому світу прагнуть щастя і душевного тепла. Так і я і ви можемо приготувати собі каву узяти гарну книгу лягти на диван загорнутися під тепленьку ковдру та відчувати насолоду усіма органами чуття.

Прокручуючи в голові події останніх днів відчуваєш потребу узяти телефонну слухавку та набрати номер тієї людини, яка залюбки запротоколює собі в пам’яті усі ваші яскраві емоції переживання, зрозуміє, за нагоди підтримає всі наші ідеї і прагнення, а відчуваючи її усмішку через телефон ви заспокоюєтесь розуміючи що все вище сказане залишиться тільки між вами двома. У вас є така людина? Поздоровляю ви щасливий чоловік. Так, напевно у вас багато друзів і ви вважаєте що можете покластися на будь кого з них. А тепер замисліться чи є у вас така людина, про яку ви могли б сказати що вона довіряє вам так само як ви їй?

Довіра це певний стан психологічного внутрішнього спокою, що проявляється за відсутності подразників та переживань. Коли людина довіряє вона робить це добровільно, свідомо, ставлячи своє благополуччя у залежність від зовнішнього фактору і в першу чергу іншій людині, яка викликає довіру. Якщо людина плекає довіру то гарантовано можна сказати що вона розраховує на вірність спільним інтересам. Ввіряти довірених у особисті проблеми, секрети, брати на замітку поради і бути впевненим за їх безпеку та конфіденційність.

Довіра формується у людей близького оточення і цілковито залежить від вчинків особистостей, їхнього ставлення до ближнього. Довіру важко заробити і легко втратити. Якщо людина бреше зраджує чи робить на зло чи у вигоду тільки собі тоді вважаю за потрібне внести її до списку не довірених осіб. Натомість людина розважлива надійна та терпляча буде постійно вашим попутником по життю.

Довіра це щирість, це ті двері розпахнувши які ви беззахисні перед гостем, надаючи йому повну свободу дій у стінах вашого особистого не приступного замку. Розгулюючи по ваших мурах та баштах, споглядаючи всі ваші побудови зсередини він або допоможе їх укріпити або замислить зруйнувати їх вщент. Я ототожнюю надію з щирістю. Людські відносини дають нам змогу вибирати та створювати середовища з різним рівнем людської довіри.

Десь щиріше десь скупіше ви проявляєте свої риси характеру, маючи за мету створення чи участі найбільш щирого колективу по відношенню до вас. А ось тепер уявіть що в ваш душевний колектив приплюсовується одна «паршива вівця» метою якої постає зруйнувати Ваш світець, ваші минулі друзі стають теперішніми знайомими і вже не так часто телефонують першими, ну а потім приходить момент коли ви через вітрину супермаркету, проводячи паралель між собою та цуценям за гратами, споглядаєте як ця весела галаслива компанія проходячи повз вас, навіть не помічаючи, відкрито і голосно вивергають назовні ту особисту інформацію, яку ви ніколи б не забажали афішувати. Наступного ж дня хтось із них телефонує просити вас про послугу-без зайвого докору сумління… Так безперечно довіра та щирість стоять на тій самій сходинці людських відносин.

Всі ми добре знаємо що: «довіряй але перевіряй«, це сталий вислів прототип якого існує навіть в Китаї та Португалії. Ніхто не застрахований від зради а більшість людей тільки її і зустрічають ,наш темп життя швидкий: люди розходяться та сходяться, залишаючи в серцях один одного дірки та рубці. Ніхто не захоче призупинити свою ходу та допомогти знекровленому заслаблому від незгод та потрясінь серцю, всім подавай свіженьке недоторкане сердечко в самому розквіті своїх бажань і прагнень.

Збираючи уламки колись тривкої та не порушеної як камінь довіри, вже зашкарублими й задубілими від подібних вправ руками, по неволі усвідомлюєш що наступного разу вже точно не буде, але ж ні, буде, обов’язково буде і місце і час і люди які не вагаючись прийдуть вам на допомогу в скрутний час і вмить воскресять вашу віру в людську взаємопомічь і зітруть на порох будь-яку зневіру.

І тут постає питання а чи можемо ми довіряти безкінечно без від платно цілковито й повністю людині з якою ти щодня бачишся, мило розмовляєш, але вагаєшся перевіряти його на міцність, тому що так багато вже переламав тих крихких союзів і може звів вже нанівець призначений тобі «вищими силами» ліміт друзів. Довіра для мене має не тільки формально всеохоплююче для всіх і кожного, вона існує в незначних кількостях до деяких індивідів які більш-менш виправдали мої сподівання на їх рахунок, але сказати що відчуваю її в повній мірі я не беруся.

Повертаючись до теми хочу зазначити що довіра це людське благо яке так рідко зустрічається в світі безкінечного гоніння за багатством. Зради виховують в нас одинаків які бажають піклуватися лишень про себе відштовхуючись тільки від власного вміння і звертаючись по допомогу соціуму лише в крайніх випадках. Але закриватися недовірою назавжди неможливо, треба вміти оцінювати людей і їх вчинки, намагатися бути відкритішим, не брехати і тоді поводження з вами буде відповідне. Якщо навіть ви отримали зрадницький ляпас не засмучуйтесь а усміхніться і продовжуйте жити далі, бо ви отримали досвід.