Моральна людина — діамант суспільства

eticaDiamantМораль, моральні цінності, вчинки в наш час сприймаються дуже по-різному. Суспільство, з одного боку, усвідомлює, що без моралі жити не можливо, але, у той же час, вони цю моральність придушують за для досягнення певних корисних для себе цілей. Людство здатне піти на все, аби досягнути бажаного, нажитися за чийсь рахунок, добитися авторитету за допомогою приниження і хизування, воно ставить свої інтереси та забаганки над потребами інших.

Доказом цього слугують такі прості життєві ситуації, які ми бачимо або в яких приймаємо участь щодня: широко застосовуються грубі вираження незадоволення; люди рідко вибачаються, коли винні; підлітки неповажливо ставляться відносно своїх батьків та інших людей, дозволяють у розмові з ними застосовувати ненормативну лексику і, навіть, фізичну силу; в транспорті молодь майже не поступається місцем вагітним, старшим за віком пасажирам, тому що не хочуть жертвувати своїм комфортом заради когось.

І, що дуже цікаво, люди можуть діяти подібним чином відносно інших, проте вони не хочуть терпіти подібне ставлення до них самих. Звичайно, у кожного з нас є такі ситуації в житті і у кожного є на це своя особиста реакція: хтось бажає справедливості і діє так само, як кривдник, хтось усвідомлює скоєне та робить для себе певні висновки, хтось взагалі ні на що не звертає уваги та ін. Майже щодня, їдучи у транспорті, я спостерігаю такі прояви морального занепаду суспільства, проте мене зачепив один інцидент, свідком якого довелося стати. Він відбувся зі студенткою та літньою жінкою в одному із київських тролейбусів. З дівчиною я не була знайома, проте іноді бачила її в тому навчальному закладі, де навчалась раніше.

Того дня ми їхали з одного навчального корпусу в інший. Коли ми зайшли до салону тролейбусу, вільних місць зовсім не було, але дівчині все ж вдалося сісти. Через деякий час, на одній із зупинок зайшла літня жіночка. Вона попросила студентку поступитися місцем, тим більше, що це місце було пільговим. Проте дівчина не виконала прохання жінки.

Тоді пенсіонерка знову попросила її про те саме. Але дівчина не встала з місця, а натомість підвищеним тоном нагрубила жінці і сказала, що не бажає жертвувати своїм комфортом, стояти у повному тролейбусі, вона хоче сидіти і тому місцем не поступиться. Пенсіонерку така неповага обурила і жінка також почала кричати на дівчину, що та ПОВИННА поступитися їй, тому що це пільгове місце і вона старша за дівчину. Розгорівся конфлікт, в якому вони один одному наговорили дуже багато грубощів, принизливих слів та претензій. Це було дуже неприємно ні чути, ні бачити. Звичайно ж, інші пасажири пенсіонерку підтримали. В результаті цього, під тиском такої кількості обурених людей, дівчині все ж довелося встати.

Конфлікт потроху стих, усі заспокоїлися. Коли ми майже доїхали до місця призначення, дівчина підійшла до літньої жінки та попросила пробачення за конфлікт, що між ними відбувся. Звичайно, пенсіонерка вибачила студентку і також вибачилась за грубощі.

Подібні ситуації, на превеликий жаль, відбуваються щодня. І далеко не усі вони закінчуються так, як вище описана. Люди ставлять на передній план лише власні потреби, вони не зважають на інших. Відчувається егоїзм у вчинках, як у ситуації з дівчиною.

Я вважаю, що її вчинок аморальний, оскільки усе свідчить про невихованість дівчини. Спостерігаючи за конфліктом, я знову і знову переконувалась, наскільки різне її та моє виховання. Мене завжди навчали поважати людей, байдуже якого вони віку, не скоювати злих вчинків. Я пам’ятаю, як бабуся мені розповідала, що коли в дитинстві ми з нею кудись їздили, то вона сідала на вільне місце, а я стояла поряд. І коли в неї питали, чому вона не дала сісти мені, бабуся відповідала, що потрібно поважати старших, що я молода, у мене ніжки не болять і тому я можу постояти. Якщо чесно, зараз я не завжди можу поступитися місцем, але тільки тому, що на це є вагомі причини. У ситуації з дівчиною, я вважаю, можуть бути присутні такі риси характеру, як егоїзм та відсутнє або недостатнє моральне виховання.

На мою думку, головні моральні цінності мають формуватися в дитинстві бесідами та власними прикладами батьків, бо саме вони мають закладати основу для подальшого формування моральної особистості. Саме вони мають розповідати, що потрібно поважати людей, бути добрими, вихованими; показувати, що таке добро і зло. Але батьки для сьогоденної молоді вже не є авторитетом. Їм набагато важливіше, що про них скажуть однолітки, аніж дорослі, роблячи вчинки, які суперечать думкам та поглядам старшого покоління і моральним нормам суспільства.

Сучасне молоде покоління, як і усі минулі, має свої певні ідеали, свої вподобання. Кожна епоха має своє власне моральне світобачення, тобто певну сукупність переконань, поглядів, установлені раніше цінності і норми та нові досягнення. З успіхами людей у науково-технічному прогресі, випуску великої кількості технологій на будь-який смак і вибір, матеріальні інтереси почали все більше відтісняти на другий план духовність, моральні якості. Суспільство почало жити для себе, стало зацикленим лише на власних інтересах та проблемах. Вчені взагалі вважають ХХІ століття періодом кризи моралі сьогодення. Гроші стали найнеобхіднішим, сенсом життя для людей. Багато хто готовий іти «по головам», аби отримати зайву копійчину, жити за рахунок праці інших людей, мати декілька автомобілів, квартир чи будинків, жити, не відмовляючи собі ні в чому, а інші, натомість, роблять усе можливе, намагаються їх заробити, щоб прогодувати родину чи забезпечити себе найнеобхіднішими речами.

Добре, що все ж далеко не усі люди такі цинічні та егоїстичні. Є люди, які не забувають про звичайні людські якості, такі як людяність, толерантність, доброзичливість, совість, самокритичність, вихованість, які потрібні кожній людині. Самокритичне ставлення до себе, здатність до тверезої оцінки своїх достоїнств і недоліків є безумовним свідченням морального здоров’я нації. Людина має в певній мірі придушити власний егоїзм і корисливість. Власним самовдосконаленням, вона має досягнути рівня розумного самообмеження, виконувати свій обов’язок, поважати інших, протистояти жорстокості та нахабству, бути чуйни¬ми, ввічливими. На мою думку, саме такі характеристики є втіленням справжньої моральної людини.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *