Кожна людина має власні життєві орієнтири,принципи та цінності. Ці цінності не залежать від впливу інших,проте можуть створюватись протягом життя та під впливом соціуму. Часто люди не здогадуються, як сильно на нас впливають наші ближні.
Аксіологічна етика – вчення про життєві цінності людини,що вивчає головне протистояння добра та зла у вчинках людини. Зокрема аксіологічне вчення спрямоване на вивчення етичних та моральних цінностей та їх значення у житті людини.
Деонтологія ж ґрунтується на проблемах моралі та моральності. Цінності людини є внутрішніми,вони виникають з власних бажань та можуть змінюватись протягом набуття людиною життєвого досвіду. Мораль – підкорює людину певним суспільним вимогам,навіть у тому випадку,коли це відбувається проти волі людини і вона не розуміє їх значення.
Варто зазначити,що попри велику відмінність цих понять,обидва варіанти поведінки є взаємодоповнюючими та однаково необхідними.21 століття і ми з вами соціально-зрілі особистості. У кожного свої пріоритети, власні цінності та право вибору життєвих принципів. Ми самі обираємо на чому ставити акцент,що обирати життя для себе та заради себе чи життя для інших.
Спостерігаючи за людьми навколо себе я бачу як спотворюються людські цінності. Я спостерігаю за тим як моральні якості людини відносять на нижчий щабель а на вищий піднімають наглість, байдужість до оточуючих,зарозумілість та заздрість. Життя за принципом вигоди та комфорту бо вважаємо що живемо лише раз то і жити потрібно не гірше інших. Звісно це не погано. Люди не можуть думати тільки про інших. Проте часто я бачу,як люди ставляться з презирством один до одного,з недовірством, з прихованою або ж відкритою ненавистю. Проте кожен з них прагне поважливого ставлення до себе,підтримки та любові від інших. У зв’язку з цими проблемами і виникли такі етичні вчення,як аксіологія та деонтологія.
Деонтологія вивчає ті проблеми моралі які не застали нас зненацька,ті,які були завжди. Людина може дотримуватись всіх правил та норм моралі,слухати та допомагати іншим але при цьому ця допомога має йти від чистого серця і не перетворюватись у ігри безжалісливих акторів. В тому то й полягає зв’язок між двома вченнями:цінності людини залежать від моральності,а мораль – у створенні цінностей.
Кожен день який я проживаю стає для мене днем відкриттів. Я пізнаю інших людей та інші люди пізнають мене. У цій життєвій взаємодії мої цінності перетворюються,змінюються. Для мене відкриваються нові горизонти бачення себе та інших у контексті вічних протиріч.
Аксіологія бере на себе всі моменти,що стосуються питань вічних та тимчасових цінностей людини. Аспекти їх виникнення,усвідомлення та вивчення людьми. Як і у кожній науці – аксіологія використовує ряд певних методів та прийомів у вивченні життєвих впливів людини,як етичне вчення – аксіологія є важливим розділом етики,що впливає на формування етичних уявлень про речі,які займають важливе місце в житті людини.
Деонтологія у етиці вивчає проблеми моралі і моральності і тому є важливою частиною етики. Найбільш- вживаною та необхідною є у роботі лікарів,психологів,вчителів,юристів та людей інших професій.
Для мене як для майбутнього вчителя, деонтологічне вчення є надзвичайно важливим. Бо саме вчитель,педагог, є тим самим наставником та прикладом наслідування для дітей. Саме він один із перших пояснить дитині важливість дотримання моральних норм та правил. Саме вчитель на власному прикладі покаже необхідність дотримання певних встановлених норм. І якщо якимось чином ця тема не обговорювалась з дитиною,не подавався власний приклад,то важко буде дитині обрати правильний шлях у житті,важко сформувати в собі ті духовні цінності,які інколи так гріють наші душі. Тоді наступним завданням педагога стане виправлення цієї неприпустимої помилки.
Проте,які б цінності людина для себе не визначила,я вважаю що необхідно усвідомлювати важливість,як моральних,так і матеріальних цінностей. У кожного вони різні. Хтось обирає матеріальне забезпечення,хтось бажає мати сім’ю та бути поряд із нею. Я бажаю бути поряд зі своїми рідними,проте на перевагу цьому обираю матеріальне забезпечення бо без цього моє спілкування з близькими мені людьми було б неможливе.
Власне я повертаюсь до думки про те,що ніякі матеріальні блага не замінять моєї родини але й духовні цінності підкріплюються матеріально.
У кожної людини з народження має бути закладено любов до себе та оточуючих,тоді й цінності будуть правильними,і виховання не буде таким складним,і значення йому надаватиметься значно більше.
Хоч і на сьогоднішній день моральному вихованню надають багато часу,все ж воно є мало дієвим. Це не залежить тільки від вихователів та вчителів,хоч як раніше зазначалось має велике значення. Звісно ми,майбутні педагоги,наставники для молодого покоління але не варто забувати того факту,що поряд з дитиною завжди є її батьки і що до певного моменту свого життя,а можливо і все життя вона вважатиме їх ” єдиним світлом та правдою” Моїми наставниками усе моє свідоме життя були мої рідні. Саме вони навчили мене моральності.
Відкрили для мене ті знання,що допомогли мені ввійти у соціум ,як зріла особистість. Людина, що має свої права та обов’язки,має свої життєві цінності,не нав’язані ними але віднайдені мною і закорінені в мені,як життєво важливі. Але якщо нема таких людей,які б направили дитину,допомогли їй знайти себе та своє місце в суспільстві. Ці та ще багато факторів вивчає та з’ясовує аксіологія та деонтологія.
