Взагалі моральний розвиток важливий для кожної людини і повинен тривати протягом всього життя. Людина повинна удосконалюватися як особистість, а це передбачає і розумовий розвиток, і фізичний розвиток, а також і моральний розвиток.
Для педагога моральний розвиток має дуже важливе значення, адже педагог є прикладом поведінки і особистості для дітей. Для дітей педагог являється авторитетом, саме тому педагог повинен контролювати свої слова, свої дії і свою поведінку, тому що саме з нього діти беруть приклад.
В першу чергу, педагог повинен бути гуманістом. Без цієї якості він просто не зможе здійснювати свою професійну діяльність, тому що професія педагога відноситься до категорії професій «людина-людина». Саме тому педагог повинен любити людей і найголовніше любити дітей. Також у педагога повинні бути такі якості, як професіоналізм, здатність до саморозвитку, спостережливість, вміння співпереживати, емоційність, вольові якості, духовність та інші. Всі якості, які повинні бути у педагога неможливо перелічити. Педагог як особистість має бути ідеалом.
Педагог має любити свою професію. Те як він відноситься до своєї діяльності, до учнів, до колег лежить в основі ефективності його роботи. Якщо педагог не буде любити свою професію і не буде любити дітей, то він буде виконувати свою роботу аби як. І гарного результату від такої роботи не потрібно чекати. Педагог повинен усвідомлювати мету своєї діяльності, а саме виховання гармонійно і різнобічно розвинутої особистості. Педагог повинен свідомо йти до цієї мети та правильно підбирати шляхи і методи, які допоможуть досягнути потрібного результату.
Педагог передає дітям знання і соціальний досвід, він є головним прикладом поведінки для дитини. Саме тому він і сам повинен постійно розвиватися та поповнювати свої знання. Якщо педагог не буде само розвиватися, то рано чи пізно його особистість не буде актуальною для дітей. Зараз ця проблема зустрічається дуже часто. Коли вчителі «старої закалки» не цікавляться сучасністю, то для дітей вони не є авторитетом і діти не прислухаються до них. Цю проблему може вирішити лише сам вчитель. Йому потрібно більше дізнаватися про нові досягнення в світі, про нові досягнення в сфері науки, а головне педагогіки. Старі методи перевірені часом, але суспільство розвивається, люди розвиваються і тому до них потрібен новий підхід.
Для тифлопедагога все це більш значуще. Тому що тифлопедагогу не тільки потрібно передати знання, але і навчити дитину їх застосовувати в житті. Оскільки діти з порушеннями зору не мають можливості діставати інформацію з основного для людини каналу інформації – зору, то вся інформація йде до них через ті відчуття, які в них залишилися, і ці відчуття потрібно розвивати. Це все залежить від роботи тифлопедагога. Тифлопедагог має допоїти дитині навчитися збирати інформацію тими методами і прийомами, які їй доступні. Це займає більше часу, ніж при роботі зі здоровими дітьми. Саме тому тифлопедагог має бути терплячим і більш гуманним. Він має дуже серйозно відноситися до своєї справи.
Тифлопедагог має бути толерантною людиною і з повагою відноситися до дітей і їх особливих потреб. Людина, яка буде боятися дітей з порушеннями зору чи зневажати їх не може бути тифлопедагогом. Такі діти потребують особливого відношення до себе, оскільки порушення зору повністю впливає на розвиток психіки дитини.
Духовність є дуже важливою якістю тифлопедагога, тому що, щоб обрати таку професію потрібно не тільки любити дітей, але і дуже хотіти їм допомогти. Це на мою думку, може бути лише у дуже моральної людини, у дуже доброї людини, у людини з чистою душею. В давнину сліпими дітьми та людьми опікувалися монастирі та церкви, за ними доглядали черниці та ченці. Ці люди були дуже духовними і вважали, що сліпі люди мають право на життя і вони намагалися допомогти їм. Саме черниці та ченці перші почали робити спроби вчити таких дітей та людей.
Саме тому тифлопедагог повинен бути настільки духовною і моральною людиною, щоб навчати і виховувати таких дітей. Тифлопедагог має досягти ідеальної моральності. Він повинен розвивати в собі ті якості, які допоможуть йому виконувати свою діяльність і досягти мети. Він має бути наставником для дитини і прикладом гарної і добре розвиненої людини. Тифлопедагог повинен розуміти всю відповідальність яку він на себе бере обираючи таку професію та беручись за цю діяльність. Така людина має бути з дуже великодушною. Вона має вкладати душу у кожну свою дію і фразу, має дуже багато сил вкласти у свою справу. І лише тоді мета буде втілена в реальність. Якщо дитину буде виховувати такий тифлопедагог, то тоді людина, яка виросте з цієї дитини буде повністю інтегрована в суспільство, буде соціалізована, буде різнобічно розвиненою. Саме це є головною метою всієї діяльності тифлопедагога.
Взагалі кожна людина повинна взяти собі за мету розвиватися і не тільки морально, а всебічно. Потрібно намагатися досягти ідеалу, і не важливо педагог ті чи в тебе інша професія. Якщо кожна людина буде розвиватися протягом всього життя і буде намагатися досягти цієї мети, то в суспільстві було б менше поганих людей. Всі були б більш добрі один до одного і можливо у кожної людини було б менше проблем.
